Make your own free website on Tripod.com

"Вояк" як суспільний тип

Ще десять років тому в Європі і уявити собі не могли, що знову можливе виникнення конфліктів „через ніщо“ і на авансцені з’явиться персонаж, який дискредитував себе в європейській історії цього століття - не для одного покоління вона була безкінечним ланцюгом насилля, різні, депортацій і розрух. Персонаж вояка. Як можна було б його схарактеризувати?

Як правило, це не колишній солдат, а швидше людина мирного часу, яка не зуміла пристосуватися до нових життєвих обставин. Постмодерний вояк народжується не внаслідок розпаду старої армії, до якої він найчастіше не має відношення, а внаслідок розпаду життєвого устрою. Організувати життя заново в умовах, що змінилися, важко, це потребує зусиль, перш за все роботи. Працювати важко, тримати в руках зброю набагато легше. Працюючий може лиш з надзусиллям жити на свою зарплату. Для роботи необхідні знання і здібності, для поводження із зброєю достатньо одного бажання. У кого в руках зброя, може заставити інших працювати на себе. Шлях насилля найпростіший.

Існує культура нового вояка і нова економіка вояка. Вони забезпечені сучасною зброєю і мають міжнародні зв’язки, вони вимагають данину з тих, кого вони шантажують. Їм не потрібні ідеї й ідеології. Доля мирного населення їх не цікавить, їхній кодекс честі - партизанщина. У кращому випадку він ставить з себе Робін Гуда, в гіршому - відвертого мародера. Він почуває себе прекрасно, тому що командує вогнем. Він покинув світ праці, торгівлі. Він не знає межі, оскільки не знає ціни на речі. Людське життя не має для нього жодної ціни, тому що його власне уже забезпечене. Епос постмодерного вояки - це мораль розбійника, який іноді вбирається в історичні костюми, але найчастіше виступає в „адідасі“ та „кросівках“ і слухає вокман. У першу чергу він відбирає відео і електроніку. Його ікона - м`язи Рембо і Шварценеггера. У нього немає переконань, національних чи інтернаціональних, він прямує за тим, хто йому більше пообіцяє. Його підприємницькі здібності розтрачуються у військовій економіці нового типу, що базується на шантажі і експропріації. Він користується арсеналами старої армії і збільшує число своїх послідовників за рахунок представників колишньої армії, які не знайшли себе в цивільному житті.

Авантюрист перемагає, оскільки він експлуатує мить несподіванки. Несподіваним же для цивілізованого світу є безцільне, немотивоване насилля. Паніка й істерія - його найкращі союзники. Спротив виводить його з себе, оскільки він звик, що там, де він з’являється, панують жах і покора. Він не герой простір його дій - громадська анемія, його союзник - нездатність до спротиву і боягузтво громадян.