СЯЮЧИЙ ШЛЯХ

героїчна комедія

 

Абімаелю Гусману та Іллічу Раміресу Санчесу присвячується.

ДІЙОВІ ОСОБИ:

УНСОвці:

Пан Провідник (на сцені завжди спиною до глядачів)

Поручник

Вітович (в окулярах)

Хорунжий (Меценат)

Лук'ян (завжди в цивільному, довга, незграбна фігура)

Ровер

Лис

Рудий (худий, з волоссям рудого кольору)

Скорпіон

Студент

Американець (представник фонду ім. Фрідмана-Хаєка)

інші стрільці.

 

Придністровці:

Андреєва (дивись третю картину)

Кучер (дивись картину третю)

Священник (кремезна фігура, навіть в підряснику нагадує рекетира)

Меньшиков (особа, що солідно виглядає, поєднує в собі директора заводу, партпрацівника, оперуповноваженого)

Валерій Градов (опер)

"Дельфіни" - бійці батальйону "Днестр"

"Гвардійці" - гвардійці Придністровської Молдавської республіки

Козаки ЧКВ (Чорноморське Козаче військо)

офіцер Спецназу 14 армії (невисокий, широкоплечий, короткострижений)

Адміністратор готелю

Студентки тираспільського педінституту (довгоногі, стрункі, з середньої довжини волоссям, з гідними формами)

 

Москалі:

Конспіролог

Два москаля в марківській уніформі

 

Донські та кубанські козаки

Молодідов

Інші персонажі:

Снабженець (офіцер СБУ)

міліціонери

ОПОНівці - бійці "Отряда Полиции Особого Назначения" МВС Республіки Молдова

Члени чотирьохсторонньої комісії

Спостерігач від ООН

 

 

КОСТЮМИ

1. УНСОвці - в першій картині в цивільному сильно поношеному. В подальшому в різноманітному однострої переважно "пісчанка" (афганка). Деякі в камуфляжах. Всі з червоно-чорними пов'язками, з емблемою УНСО, виглядають як бомжі.

2. Козаки. Двох родів. Частина виглядає, як унсовці, відрізняючись лише символікою. Частина в офіцерському з нашитими лампасами синього кольору та погонами. Частина в синіх галіфе з червоними лампасами та в солдатських гімнастерках з погонами.

3. "Дельфіни". В чорному польовому однострої в чорних беретах. З АКСУ та АК-74, у всіх пістолети.

4.Гвардійці ПМР - в "пісчанці".

5. ОПОНівці - в омонівському однострої з молдавськими нашивками на рукавах і молдавськими кокардами. Озброєння як у "Дельфінів".

 

 

Дія п'єси відбувається навесні та влітку 1992 року в Придністров'ї. Весь час дії над сценою висить велике гасло:

"Головне, щоб люди були задоволені"

Пан Провідник.

 

КАРТИНА ПЕРША

ПРОЛОГ

 

Чергове засідання Чотирьохсторонньої Комісії в справі Надзору та Контролю.

Голова Зборів (Представник Росії). Шановні панове. Користуючись з нагоди, в вашому імені вітаю представника Румунії й висловлюю надію, що як його попередник він буде продовжувати плідну і конструктивну співпрацю.

Представник Румунії. Дякую високому зібранню й заявляю, що не маю нічого додати до вищесказаного, але можу стверджувати це лише з великими застереженнями.

Головуючий. В імені комісії висловлюю повне задоволення цією щирою та лояльною декларацією.

Представник Придністров'я. Представляючи справодзання експертної групи, пропоную, аби вступ було означено титулом "Вступ".

Представник Румунії. Стверджую, що не вбачаю сенсу цієї поправки і принципово не погоджується з нею, оскільки шановне зібрання має здавати собі справу в тому, що поправка ця накинута експертній групі промисловими магнатами Трансністрії. Не є сенсовим, щоб представник Трансністрії давав подальші пояснення, Румунська делегація знає вже всі його аргументи і вони її не обходять.

Головуючий. Розуміючи шляхетні побудження представника Румунії, я все ж дозволю собі звернути увагу високого зібрання на чисельні позитивні сторони тексту пропонованого представником Трансністрії.

Румунський представник. Засвідчую, що в цій справі не маю нічого додати до декларації, яка вже складена моїм попередником 25 березня цього року в наступному формулюванні: "Не маю нічого додати до вищесказаного". В свою чергу на шляху компромісу пропоную, означити вступ словом "Преамбула".

Головуючий. Нажаль, я не дуже докладно розуміюсь в різниці між вашою поправкою та поправкою представника Придністров'я.

Представник Придністров'я. Не знаю, за що ходить, але делегацію Придністров'я це не обходить.

Представник України. Вважаю за свій обов'язок скласти якнайбільш формальний протест в імені Українського уряду. Обидві поправки виразно спрямовані проти Декларації України за незалежність. Україна має більш ніж тисячолітню історію і українська громадська думка, коли, допустимо, така існує, буде глибоко обурена прийняттям будь-якого рішення.

Головуючий. Запевняю вас, що як завжди, так і в даному випадку за Україну мова не йдеться.

Спостерігач від ООН. (складає декларацію іноземною мовою, але так тихо, що ніхто нічого не розуміє).

Головуючий. Перш ніж оголосити наше сьогоднішнє засідання закритим, пропоную вам ознайомитись з наступним проектом резолюції.

Артикул 1.

Не вільно проводити будь-які збройні дії, коли міжнародну Комісію в справі Надзору та Контролю не буде завідомлено про них за місяць.

Артикул 2.

Коли об'єктом збройних дій передбачається цивільне населення Комісію повинно завідомити за два місяці.

Артикул 3.

Коли збройні дії розпочались без додержання вищевказаних формальностей повинно вважати їх за незаконні і такі, що не мали місця.

 

КАРТИНА ДРУГА.

Темна сцена. Звучить радіо Придністров'я. Висвічується рецепція готелю "Бусол". Купа народу. Весь час дії по сцені сновигають різноманітні типи. За стійкою адміністратор. Жінка 3O років, гама емоцій від крижаної зверхності до "стервозливості".

 

Адміністратор. Все, все граждане. Местов нет. Поселяем только по письмам организаций. Давайте, давайте, мне смену сдавать.

(до столу підходить перший з персонажів, подає листа)

 

Адміністратор (читає вголос). Директору управления торговли. Доводим до вашего сведения, что заключённый нами договор N1734 от 25 сентября прошлого года. согласно которому стороны взаимно обязуются обеспечить в установленный срок как отгрузку. так и поставку, Так. вот бланк заполняйте.

 

(підходить наступний)

 

Администратор. Ректору Бессарабского пединститута. В ответ на Ваш повторный протест мировому сообществу Ассоциация Карпатской Дружбы направляет к Вам для прочтения курса лекций ненасыльственной этики экспэрта по правам человека. Явка обязательна, об ысполнении доложить. Заполняйте. Что? По-нашему. По-своему будете в пединституте. Приезжают тут... (з роздратуванням бере наступного листа).

Блаженны миротворцы. Это не к нам, у командования 14 армии своя гостинница, пусть там и селят. (проте читає далі) Ибо их есть. Царствие небесное и Патриархат поместной церкви просит все светские (военные и гражданские) власти в зоне конфликта оказать содействие миротворческой мисии в составе (рахує) один. два. три... всего восемнадцать фамилий. А вы, что все священники? Такие молодые.

Поручник. Они певчие Синодального хора.

 

(Не чекаючи відповіді бере листки, відходить до своїх, що скопичилися тісною групою на подіумі. Решта мешканців уважно спостерігає за їхніми діями).

 

Четвертий з песонажів (подає свого листа).

Адміністратор. Редакция журнала "Белый Ангел" направляет конспиролога редакции Буженинова для сбора эзотерической информации.

Администратор. А, вы что стоите я уже сказала, гостинница не интуристовская, мне милиция не разрешает селить, Вы за меня штраф платить будете?

 

(ця тирада звернена до персонажу, що несе на собі явні ознаки іноземця: тупий солодкий вираз обличчя, жвачка, американський прапор. Ламаною діаспорною українською персонаж починає).

Американець. Ви порушуєте невід'ємні права людини. Я представляю Фонд Свободи імені Фрідмана-Хаєка.

(ззаду йому зичливо підказують). Дорогой, денег дай.

 

(іноземець обертається з виглядом повного нерозуміння).

 

(той самий голос). Не понимает.

Адміністратор (до напарниці). Я за эту войну кого только не насмотрелась. Вон идёт. Эй гражданин, идите сюда. Вы что в карточке написали? (знаходить картку, читає) фамилия - Тамбовский-Волк, место работы - князь, цель приезда - освободительная мисия славянства. Командировочное удостоверение есть? Нет? Значит пишите в личных целях. Ну, я пошла. Эй, граждане певчие, у вас тут написано оплата по безналу. Вы сразу ключики возьмите.

 

Поручник (піднімає руку). Увага! Перший рій в 5O9, другий в 51O, третій в 512, ми в 5O1. Кроком руш!

 

(Всі рушають. Постояльці, персонал уважно дивляться їм вслід).

 

КАРТИНА ТРЕТЯ.

Фойє адміністративної будови. Коридор другого поверху. На сходах за поставленим впоперек столом "дєльфіни" розвалилися в фотелях.

Коридор виглядає, як коридор Смольного. Це "штаб революції". Всі "снують". Керівники групи паломників зупиняються на вході. З-за сцени виходить тісна група народу, яка оточує Андреєву.

Андреєва - дуже товста жінка років 55 в спортивних штанах, кєдах, футболці з коротким рукавом і синьою позначкою "динамо" на грудях. Під животом в кобурі пістолет "ПМ".

Роспікає якогось майора.

Андреєва. А чево ж ты сука 20 автоматов просрал?

Майор. Так они забрали и ушли. Даже не сказали куда.

Голос з натовпу. Нас продают! Я с Кочиер. Нам второй день жрать не привозят. Патронов нету. По одной гранате на брата. Мы, конечно, насмерть стоим. Ну а если прорвутся? До самого города - никого нет. (дивиться на ПМ).

Андреєва (витягає звідкись лимонку). На тебе гранатку, и чтоб насмерть стоять.

 

(вщасливлений лишається, решта насідає далі. Поряд трапляється хтось з унсовців). І мені дайте, товариш Андреєва!

 

Андреєва. А ты кто?

Унсовець. Я з під Кошніци за інтернаціональним долгом.

Андреєва. Ну на и тебе, (звертається до народу). Продают гады (народ схвально киває). Я им говорю, нечего на них смотреть. Расстеляли б одного сразу, стало б много. Так они ж не хотят. Их первых и расстрелять.

Меньшиков. (до унсовців) Хлопці, а я вас чекав! Де ж ви раніше були. Ми спеціально до Києва їздили. Просились назад до України. Доводили, що, як нас у 4O році відрізали, то ніхто не пітав. А тепер Молдова хоче назад до Румунії, коли вони туди, так ми сюди. Все ж ясно. Ні - кажуть - ви гекачепісти, ви за Союз. У вас прапор червоний. За чотириста кілометрів від Києва вбивають українців, а вони дивляться який у нас прапор. Який був такий і підняли. Прийшли б ви, підняли б Ваш. Президента нашого прямо коло готелю арештували, видали Кишиньову. Ну, хто так робить. Коротше, тепер тут за Україну краще не говорити. Тут от козаки є. Чорноморське військо створили. Бачив я одного цигана, каже що осавул. Я його тричі саджав за крадіжки. Отаман у них правда нічого. Кучер його прізвище - зараз я вас познайомлю.

КАРТИНА ЧЕТВЕРТА

 

Кімната штабу ЧКВ. За столом Кучер, типовий українець, лисина, вуси, черево, совітська літня форма з полковничими погонами. Уважно слухає. Перед ним двоє випивших козаків, між ними третій, миршавий в офіцерському польовому п/ш на три розміри більше, на штанях сині лампаси шириною з долоню.

 

Кучер. (унсовцям) А, хлопці, ну сідайте. Я зараз.

Більш п'яний з козаків. Батя, мы ж тебе не контрразведка.

Другий. Вот, батя, возле гостинницы поймали. забрали штык-нож и гранату.

Кучер. Ты откуда?

Спійманий. (говорить з яскравим московським акцентом) На мосту в Бендерах стоял.

Кучер. Кто окружной?

Спійманий. Не помню.

Кучер. Не помниш? А може ты опоновец?

Спійманий. Нє, я из Москвы,

Кучер. А в Москве что делаешь?

Спійманий. Газетами торговал, патриотическими.

Кучер. Так когда ж ты в Бендерах стал?

Спійманий. Не помню. Я помиться в Тирасполь приехал.

Кучер. А вот я тебя сейчас расстреляю, сука. Подохнеш низачто.

Спійманий. Хотелось бы за Отечество!

Кучер. (більш п'яному козаку). Отведи его к Іляшенке.

Козак (ображено). Шо я тебе, контрразведка, батя? (Відходять невідомо куди).

Кучер (унсовцям). Олександр Іванович за вас говорив. Я думаю так на позиції ми вас поставимо. Зі зброєю в нас погано. Але дамо. Приїде оружейнік з одгула, я розпоряджусь. Зараз машина буде на позиції, можемо поїхати подивитись.

Поручник. Дозвольте ми поки що по карті. Уточним расположение сторон.

Кучер. Та яка там карта, (креслить руками по повітрі) отак дорога, отак і отак сад, отак ми, а отак от, ні, отак румуни. Вчора ми водокачку взяли. (в двері зазирає Андрєєва). А-а, Кучер, розстріляла б я тебя! (зникає).

 

КАРТИНА П'ЯТА.

 

Загальний номер готелю "Бусол". На ліжку та на підлозі в найрізноманітніших позах воссідає купа напівроздягненого люду. Всі зайняті тим, що марнують час. Хтось награє на гітарі "Баладу за вільного стрільця". Пісню переривають Студент та Скорпіон, які починають товктися в своєму кутку. Входять Провідник та Поручник.

 

Поручник. Встати! Струнко!

 

(Хатові піднімаються. Поручник проходить вздовж ряду ліжок. Штовхає пару стрільців, щоб ті виправили поставу. Обертається).

 

Пане Провіднику, мельдую покорно, що особовий склад відділу для проведення інструктажу зібраний.

Провідник. Панове, ви стрільці УНСО. Це означає, що кожен з вас, стрільців, завідомо більше ніж будь-який туземний полковник. В будь-який час і за будь-яких обставин. Усвідомлення цього ви мусите нести з такою гордістю, як вагітна жінка живіт. З цим усвідомленням ви мусите героїчно вмерти.

Вони всі тут толком не знають за що воюють. Лише ми знаємо, що воюємо нізащо. Це гонорово. Боронити і вмерти за порожнечу - це і є шляхетність.

Втім, це вам не обов'язково запам'ятовувати. Головне рефлекси.

ВПАСТИ!

 

(всі падають).

 

Ось тому ви і ліпші за місцевих полковників. Встати. Спочинь. Сідайте.

 

(всі сідають на ліжка)

 

Провідник. Ми тут домовились, взавтра ви стаєте на позиції. Вони їх так називають. Єто чєго-то особєного. Одна канава глибиною десь по-коліно, і всі сидять. Натурально, що ніхто не працює. Кажуть, скоро паска, то буде перемир'я. Тому ще раз, щоб не розслаблятися. Власність...

Всі. (кричать) Крадіжка!

Провідник. Конституція...

Всі. (кричать) Брехня!

Рудий. Стосовно власності...

 

(Провідник здивовано дивиться на Поручника)

 

Поручник (Рудому). Десять віджимань на кулаках.

Рудий. Дозвольте...

Поручник (Рудому). Двадцять...

Провідник. (Вказує на Ровера) Псевдо?

Ровер. Ровер.

Провідник. Глибина стрілецького рову повного профілю...

Ровер. (показує собі по груди) Десь так.

Провідник. Невинних...

Всі. (кричать) Немає!

Провідник (до Студента) Псевдо?

Студент. Студент.

Провідник. Відстань прямого пострілу з калашнікова...

Студент. Триста метрів.

Провідник. Слова роз'єднують...

Всі. (кричать) Дія об'єднує!

Провідник. (до Скорпіона) Псевдо?

Скорпіон. Скорпіон.

Провідник. Відстань між стрілецьким ровом та дротяною загородою...

Скорпіон. Метрів двадцять.

Провідник. Так, щоб не докинули гранату.

Рудий. (закінчує віджиматись, засапаний) Дозвольте сісти.

Провідник. Революційна тріада?

Всі (кричать). Провокація! Репресія! Революція!

Провідник. Сідайте. Властиво продовжуйте в цьому дусі. Розійтись по роях. Дві години читати статут вголос. Потім іспит. За кожну неправильну відповідь двадцять віджимань на кулаках. Все ясно?

Поручник. Встати.

Провідник. Слава нації!

Всі. (кричать недостатньо злагоджено) Смерть ворогам!

Провідник. Панове, ваші вороги проживуть ще довго. Слава нації!

Всі. (ричать). Смерть ворогам!

Поручник. Вільно. Розслабитись.

 

(виходять з номеру. Скорпіон накидається на Студента починає його товкти).

 

Поручник. (зупиняє Провідника) Як вам народ? Цей, Ровер - дезертир, втік з полку під Білою Церквою.

Провідник. Цікаво, з армії втік на війну.

Поручник. Чи то його хотіли підрізати, чи то він когось. Швидше, що він. Скорпіон каже, що працював в міліції. Студент незрозуміло звідки. Цей Рудий каже, що в нього проблеми з дружиною. Здається він взагалі того.

Провідник. Цілком.

Поручник. Всі люди нові, як тут можна когось "виявіть".

Провідник. А ніяк. Це ж добровольці. Ми ніколи не доберемо, що в головах цих людей. А коли доберем - не повіримо.

Поручник. А як тоді із стуком?

Провідник. А ніяк. Ну що вони знатимуть? Що в банді 1OO бандитів і п'ятьдесят автоматів. Як казав Канаріс, це не інформація. Плани де? А планів, між нами, і немає. Покищо.

КАРТИНА ШОСТА

 

Номер готелю "Бусол". Стіл уставлений консервами. Банка з водою та електрокип`ятильником. За столом Священник, Поручник, Лук'ян.

 

Поручник. (священнику). Панотче, що я думаю... Ось, чому ми тут? Тому що цікаво. А чому не в Києві? Тому що нецікаво. Тут змішання сімдесятих років з дев'яностими і з сімнадцятим століттям. Кінець двадцятого століття, а тактика як у англо-бурській війні. Бариги, сталіністи, козаки, молдавани. Тут прикордоння, тут є все. Ти сидиш у шанцях і стріляєш, і якщо тебе не вбили, можеш сісти на автобус і через двадцять п'ять хвилин піти в кіно, подивитись фільм про війну.

І це цікаво. Навіть під мінометним вогнем, наклавши повні штани, цікаво. Так ось, який сенс у Безсмертній душі? Коли вб'ють. Коли нічого цього не буде. Оцього номеру, війни не буде, консерви, комуністів, уродів всяких. Безсмертя душі в безкінечності нудьги? Душа, вирвана з контексту життя, не цікава самій собі.

Священник. Там знають для чого.

Лук'ян. Блаженні бо їх!

(з ванни виходить Вітович голий по пояс з рушником на плечах).

Вітович. А, панотче! Добре що ви тут. Я, як вихований комсомольською організацією, в цноті принципів не знаю обрядів всяких, як там по церковному положено. Я румуна вбив, що мені тепер робити?

Священник. Ну, що вже тепер зробиш... (звертається до поручника). Погано, що ви серед стрільців катехізацію не проводите. Десять заповідей - це майже так само важливо, як устав караульной і гарнізонной служби.

Поручник. В цьому щось є... Півтори години лекція про ненасильство, наступні півтори години, як встановлювати міни-"ловушки". Так досягається істинний дзен.

 

(Відчиняються двері номера, два москаля-конспіролога. В козачій формі з портупеями, в руках одного великий портфель, в руках другого шкіряна папка. Вводять під руки сильно піддатого представника фонду ім. Фрідмана Хайєка).

 

1-й москаль. Господа, разрєшите.

Лук'ян. Сідайте, будь-ласка.

1-й москаль. Разрєшитє представится, Мы представляем московский институт Конспирологии, отслеживаем состояние Мировой закулисы, издаем соотвествующие графики эзотерических колебаний. Вот этот (показывает на Фридмана Хайека) типичный представитель западного мондиализма, агент транснационала, хочет познакомиться с живыми украинцами. Я надеюсь, вы знаете, что ещё в 1984 году в Риме под председательством Папы Римского произошло оккультное собрание (старшого из клана Ротшильдов) на котором был запланирован распад Советского Союза в 1991 году и возникновение приднестровского конфликта с целью подавления астральных центров Евразии.

Вітович. Уявіть собі, панове, у мене один фрезерувальник у Львові загинув під уламками власного астрального тіла (звертається до американця). Як справи в ЦРУ?

Американець. Я представляю фонд імені Фрідмана-Хайєка. Миротворча місія, економічні реформи, демократія, права людини, оптові закупки, комп'ютерні поставки.

Лук'ян. Приїхав на війну відпочити?

Поручник. Нудно у вас там, в Америці?

2-й москаль. Господа, может быть в ресторан? Он выставляет (вказує на американця).

Американець. Я приїхав спеціально для контактів з правозахисниками. Привіз гуманітарну допомогу. Але жодного правозахисника досі не стрінув. Той правозахисник вбитий на минулому тижні, той два дні тому, або кажуть агент Секуріате.

Вітович. Вам поталанило, ми і є правозахисники. УНСО - це основна правозахисна організація, я б навіть сказав крайньоправа захисна організація. А де гуманітарка?

Лук'ян. Москалі з'їли.

Вітович. Шовіністи прокляті. Як завжди, одні захищають права людини, другі жеруть гуманітарку.

Поручник (американцю). Ей, Фрідман-Хайєк, так ти за кого, за південь чи за північ?

Американець. О, це було дуже давно. Америка, давно вийшла з цих проблем.

Поручник. А хотілось би?

Американець (зітхає) Що вже тепер зробиш...

Поручник (співчутливо). Я розумію... (оптимістично). Але за помірну платню ми цілком могли б під'їхати і влаштувати таку собі невеличку громадянську війну. Уявляєш, вилізти з танку у Вашінгтоні і з автомату тра-та-та... З одного боку треба нарешті подумати про визволення широких негритянських мас з-під расистського гніту монополістичної буржуазії. З другого боку, ці чорномазі зовсім пошаленіли, сидять на нашому горбу і плодяться як на конвеєрі, словом багато справ.

Американець (замріяно). На танку по Вашінгтону... Мир сам по собі дуже пригнічує. Система душить. Отак, коли небудь розправити плечі, відкинути побут, умовності і на крилах духу сонячним ранком увійти через вікно, висадивши ногою скло, до спальні Президента USA з букетиком квітів та гостро заточеною саперною лопаткою в руках... або хоча б до Президента фонду імені Фрідмана-Хайєка.

Поручник (нахиляється до американця). Who are you, private?

Американець (приймаючи положення струнко). I'm Wamp, Sir!

Вітович. What do you want?

Американець. The blood, Sir!

Поручник. Ти народився?

Американець. Під прапором конфедерації, Sir!

Провідник. Для чого рушниця?

Американець.Стріляти, Sir!

Вітович. Черепи?

Американець. Проламувати, Sir!

Поручник. Ферми?

Американець. Палити!

Вітович. Ніггери?

Американець. Вбивати!

Поручник. Чую людину! Жага до руйнування є творча жага.

Вітович. Все прогресивне людство на захист українського Придністров'я!

Американець. Смерть молдавсько-румунській воєнщині!

Вітович. У шанці?

Американець. У шанці!

Вітович. І на смерть стояти?

Американець. До двадцять третього числа. У мене у Києві квиток на літак.

Вітович. Ходім, запишу тебе до рою (виходять. Вітович обіймаючи однією рукою американця співає, той намагається за ним підтягувати) Смерть! Смерть! Румунам смерть! Смерть московсько-жидівській комуні! В бій кривавий УНСО нас веде!

 

КАРТИНА СЬОМА.

Сходка козаків ЧКВ. На сцені натовп. Один з козаків з задніх нелюдським голосом кричить.

 

1-й козак. Итить надо! Итить надо на Киев!

 

(бачить групу стрільців УНСО, які стоять осторонь і з цікавістю приглядаються церемонії. Додає резонерським, але дещо нерішучим тоном).

 

1-й козак. Надо итить на Киев. А потом, наверное, надо итить на Москву.

З натовпу. Нас продають!

2-й козак. Братья казаки! Защитники мы. али не защитники? Вопрос надо поставить вертикально. Я из Дубоссар. Позиции у нас прямо по дворам идуть. А тут приезжаеть одна, беженка. мать ее ити. И сразу "иде моя мебель?" Мы ей по людскому пояснюем: "У нас тута позиция". Так вона "Иде моё паце?" Дак, позиция, говорю. Не верить, сука! Так, я говорю, надо постановить на кругу, што бы всех гражданских к грьобаной матери с Приднестровья выселить. Два часа на зборы и хай едуть. Война тута, али не война?

З натовпу. Любо! Любо!

3-й козак. "Дельфинов" надо разоружить. А то что получается. Полицию в Дубоссарах разоружили, а милиция осталась. Зачем спрашивается?

З натовпу. За что боролись?!

4-й козак. И жрать чтоб давали! Вчера паёк привезли. Одно повидло да икра кабачковая.

З натовпу. Персонал каклеты жрьоть!

3-й козак. Вчора подхожу до комбата гвардейцев, спрашиваю: вы почему не стреляете, а? А он говорит, мы де договорились с молдаванами о прекращении огня. У нас, говорит, телефонная связь и если инцидент какой, говорит, то мы звоним и выясняем. Мы, говорит, стрелять не будем, мы договорились. Я ему говорю, так значит, бля, если румуны попруть, они все силы на нас смогуть сосредоточить, зрада ты, говорю, подполковник грьобаный.

1-й козак. Надо гвардейцев разоружить, пока они нам в спину не ударили.

4-й козак. Да, это у них с молдаванами, прекращение огня, а с нами никакого прекращения нету!

3-й козак. Сваливать треба, пока оружие не поотбирали.

З натовпу. Вчера прихожу к куренному. Молдованы сто тысяч дають! Таргують нашей кровью!

2-й козак. А ты, падла, зачем в меня стрелял?!

З натовпу. Кагда?

2-й козак. Кагда?! Кагда машину вчера тормозили. Думаешь, я не знаю, что у тебя в магазине через один трассер?

 

(починають битися. Козаки кидаються рознімати. Старшина січе всіх нагаями. Зганяє за сцену. До стрільців УНСО підходить Молодідов, рука на перев'язі).

 

Молодідов.Здорово дневать гаспада. Вота как оно, у нас Кучера убили. Так теперь сладу с ними нет. Хочуть с позиций сниматься. Оно и понятно. Все продано. Не сегодня завтра сдадут город. Они тут все свои, между собой договорятся, а нам отвечать. Да и миномьоты... хлопци гуторять. На Абхазию надо подаваться. Може и вы з нами?

Стрілець УНСО. Якось наступним разом.

 

(Сідає точити ніж. Молодідов з рештою УНСОвців уходить зі сцени. До стрільця УНСО, що залишився підсідає козак).

 

Козак. Привет. Как дела?

Наш. Нормально. Шанці докопали, бліндаж закінчили. Докопаємо завтра хід сполучення до дороги і сральник. І одразу замінуємо.

Козак. Каво?

Наш. Сральник.

Козак. По что?

Наш. А щоб ви не лазили. Як лазили собі під заміновані абрикоси, так собі і лазьте.

Козак. А траншея к дороге зачем?

Наш. А наразі наступу, коли ви сконаєте, почнем плановий відступ.

Козак. Так вы, это... Драпать собрались? Ах вы ж...

Наш. Замовкни, Вофтяй. Бачили ми, як ви звалювали з-під Кочієр. Коли прикіндели ломанулись у наступ. Якби вони не напоролись на нашу заміновану колючку, невідомо чи говорив би я зараз з тобою.

Козак. Так это... того... С правого фланга нас гвардейцы оголили. Нас продали. А то б мы... Ты шож думаешь... та мы б...

Наш. Ну тебе до бясу, з твойми пашталаканнями. Мовчи, не псуй настрій.

Козак. Хорошо, браток. Ты, это, не обижайся. Слушай, на кой нам гавкаться? У меня у самаво мать с Хмельницкой, а папа с Луганской. Так что мои корни отсюда, с Украины. Ну, говорю по-русски, так у нас ни одной школы украинской не было. А родаки меня чуть-чуть научили: "Гэй москалю клятый, ты якого бису у льох полиз?" А, как?

Наш. Потягне.

Козак. Слушай. Ви ж скоро уезжаете...

Наш. Та хто його знає коли...

Козак. Ты сам говорил, что через неделю у вас замена на позиции.

Наш. Ну...

Козак. Вы поедете домой, а ты напамять оставь мне свой значок.

Наш. Ти здурів. Знаєш, що скільки буків я отримаю за порушення форми одягу?

Козак. А ты скажешь, что потерял. А я одену только после отъезда. А, давай... Я тебе три литра вина дам. А? Ченч класный.

Наш. Добре. Згоден лише при умові: дві гранати - одна обов'язково ефка і на шість пачок до автомата.

Козак. 5.45?

Наш. Ні, 7.62.

Козак. Ладно, сейчас поищу.

(приносить, віддає)

Козак. На, держи.

Наш. (неохоче знімаючи і озираючись по сторонах). Тримай, але щоб ніхто не бачив.

Козак. Спасибо, браток. Не волнуйся, могила.

 

(козак звалює. Наш засовує гранати, ховає набої до підсумка. Витягає з наплічника пакунок, озирається. З пакунка витягає жменю значків, вибирає з них один, інші ховає у наплічник, вибраний знак прикручує. І продовжує точити ножа).

 

КАРТИНА ВОСЬМА

 

Ресторан готелю "Бусол". За столиками декілька студенток тираспільського педінституту, пара бариг, "білі найманці", група унсовців. Деякі танцюють.

 

Партнерка Лук'яна. Лук'ян, послушай.Ты спекулянт или всьотаки шпион?

Лук'ян. А ти як думаєш?

Партнерка. Скорее всего, шпион.

Лук'ян. Чому?

Партнерка. Везде тусуешся. Ничем не торгуешь, а деньги есть. Между прочим, ты мне "Амаретто " обещал купить.

Лук'ян. Нащо воно тобі, пішли краще вінчику тяпнем.

( ідуть )

 

Друга студентка. Миньетчица. И что твой друг в ней нашел. Вчера с румыном таскалась. Кстати, его что, действительно, Лукьяном зовут?

Хорунжий. Да.

Студентка. А тебя?

Хорунжий. Меценат.

Студентка. Гонишь. Паспорт покажи.

Хорунжий. Паспорт у штабі. Нащо тобі?

Студентка. Да так. Ты наверное женатый.

Хорунжий. Жена не стенка. Лучше скажи, с кем вы вчера сидели?

Студентка. А, какие-то. Один в командировку приехал, другой вроде здешний, из Одессы. Про вас спрашивали.

Хорунжий. Об чем?

Студентка. Ну, сколько вас, откуда, чем занимаетесь.

Хорунжий. А ты?

Студентка. А что я. Он даже на коньяк по жлобился. И вообще, мне пора, завтра на занятие.

Хорунжий. Может останешся? Нам гуманитарки подогнали. Для беженцев. Так я тебе джинсы подобрал. Пошли померяем. А товарища его ты раньше не видела? Откуда ты знаешь, что он местный?

Студентка. Света говорила. Администратор. Она этого, киевского поселяла. Ты только Наташке за джинсы не говори, хорошо? Я скажу, купила.

(уходять)

 

КАРТИНА ДЕВ'ЯТА

 

Студентка в нових джинсах спускається по сходах. В коридорі залишається Хорунжий. Очікує когось. По сходах піднімається "снабженець". Зупиняється, дивиться на Хорунжого, оглядається на боки.

 

Снабженець. Здравствуйте, Александр Сергеевич. Не ожидал вас здесь увидеть.

Хорунжий. Здравствуйте, Сергей Сергеевич. Честно говоря, я тоже.

Снабженець. Как-то неудобно в коридоре разговаривать. Может зайдём ко мне. Я тут по соседству живу, в 511.

 

(зміна декорацій)

 

Номер готелю "Бусол". Снабженець пропускає Хорунжого, старанно причиняє двері. За звичкою поправляє штору на вікні. Хорунжий сідає на ліжко, снабженець на друге.

 

Снабженець. Здесь можем поговорить спокойно. Гостиница не интуристовская, стационарного оборудования не имеет. Вы здесь каким ветром?

Хорунжий. Да так, добровольцем.

Снабженець. В УНСО?

Хорунжий. В УНСО!

Снабженець. И давно?

Хорунжий. Как приехал, с неделю.

Снабженець. И они знают?

Хорунжий. А зачем?

Снабженець. Не понимаю, что у Вас с ними общего. Я понимаю, обида. Только этого человека в Управлении давно нет. Документы на вас я сам сжег. Все развеяно над Гангом. Так что, я, конечно, не настаиваю. Прошу. Ситуация изменилась. Мы теперь защищаем национальные интересы.

Хорунжий. И давно?

Снабженець. Как декларацию приняли. Ну не сразу, конечно, с осени. (спохватывается). Ну зачем вы так. Эта война угрожает нашей независимости. Это все Россия. Они же гегемонисты. (спохватывается). Твою мать, Андреевич, кого мы ловим. Давай лучше выпьем. Скажи, ты на позициях был? Как там?

Хорунжий. Ничего. Только в землю зарываться приходится. У них зушки, миномёты.

Снабженець. Я бы тоже хотел себя испытать. Нас в Афганистан готовили. Я, правда, не попал. Но все равно хотелось бы узнать чего я стою, на самом деле. Вот если бы сюда вошли. Кстати, Андреевич, если что, я могу на тебя сослаться? Я вроде как в командировку приехал за вином. У меня письмо есть от одной фирмы. На всякий случай ты подтвердишь?

Хорунжий. Я сегодня уезжаю. На позиции. Хочешь, поехали вместе, сможешь увидеть всё своими глазами.

Снабженець. Я с удовольствием, но немогу, руководство категорически запретило чтобы не провоцировать. У нас же всё согласно закону об оперативной деятельности: "Никогда не использовать для выполнения оперативных заданий штатных сотрудников". Хороший закон. Для штатных сотрудников. Да и со здоровьем что-то. Желуждок, язва наверное. Я вообще собираюсь из органов уходить. Мне один товарищ работу обещал начальником охраны в банке. Зарплата, машина, квартира. А Вам сколько платят?

Хорунжий. Не знаю, не спрашивал (встає і підходить до дверей). Ну счастливо.

(снабженець закриває двері, прислуховується за ними. Тоді починає поспіхом писати щось в нотатнику.

Зміна декорацій. Коридор. Стоїть Хорунжий. Підходить Провідник).

Хорунжий. Пане Провіднику, мельдую покорно, що до нас прибув ревізор. У 511 поселився чоловічок. Я його знаю - це капітан з Київського управління СБУ. Сюди він прибув під прикриттям якогось відрядження. Розпитує за нас.

Провідник. Цікаво, з ким з наших він тут зустрічався?

Хорунжий. Крім мене, напевно лише з "істочніком". Але як його вичислити?

Провідник. Ви кажете, він тут інкогніто? Спробуємо натравити на нього Меншикова. Хай вночі зроблять йому шмон.

КАРТИНА ДЕСЯТА

Міст через річку в Рибниці. Барикада з бетонових блоків, що виконує ролю КПП. З міста долинає мелодія "Ми жертвою палі". Заступають на піст Американець, Студент, Скорпіон.

На посту вже знаходяться двоє гвардійців ПМР.

1-й гвардієць. Ну що там, в місті, ховають?

Студент. Так. Трьох.

2-й гвардієць. Сволочі. Скільки народу повбивали. В нас тут хоч спокійно. А от з Дубосар кожен день привозять. (Питає в першого) Ну що там, ідуть?

 

(1-й гвардієць дивиться за барикаду).

1-й гвардієць. Під'їхали вже.

 

(з'являється двоє ОПОНівців в опонівській формі з автоматами та банками вина)

 

1-й ОПОНівець. Бона сяра, хлопці!

Скорпіон. (вскидає автомат) Мей, омулє! Руки догори! На землю!

 

(ОПОНівці здивовано застигають, бо не розуміють за що йдеться)

 

1-й гвардієць. Та це ж вони нам вино принесли.

Скорпіон. На землю!

(Американець та Студент вскидають автомати. Причому Американець цілиться в придністровських гвардійців).

Американець. (питає у Скорпіона) Коляборанти?

2-й гвардієць. Забери пушку. Ви що офанарєлі. Вони нам завжди носять.

 

(в цей час опонівці вже покладені, Студент заносить вино та зброю за барикаду. Заходить за спину гвардійців. Ударами під коліна валить їх на землю. Наставляє автоматом на одного. До другого підходить Американець).

Американець. Треба їх розстріляти. Це коляборація... як його... зрада.

 

(1-й гвардієць, що лежить обертає голову, дивиться на те що відбувається).

1-й гвардієць. Твою душу мать!

Студент. Обличчя на правий бік, руки - ноги розвести! Ступні носками в середину, долоні догори! Конфедерат, при спробі рухатись - стріляй.

Американець. Yes, sir!

Студент. Скорпіон! обшукай хлопчиків, я придивлюсь.

 

(Скорпіон обшукує ОПОНівців, в бік кидає пістолети, документи і гаманці засовує у кишеню)

 

Студент. (до ОПОНівців) Встати! І нахер звідси, щоб вами тут більше не смерділо!

 

(ОПОНівці тікають)

 

Студент. (до Скорпіона) Забирай мотлох у велику сумку. Вали у Рашків. Зголосися до Хорунжого. Він у курсях.

Скорпіон. (Тикає стволом в бік гвардійців) А гвардійці?

Студент. Раніше ніж зміна - за ними ніхто не схопиться. Полежать. Відпочинуть.

 

(Скорпіон загрібши автомати та пістолети, зникає. Студент сідає на бетонний блок і, діставши цигарки, звертається до Американця)

 

Студент. Сідай, Конфедерат! На!

 

(Студент дає Американцю цигарку, не зводячи прицілу з лежачих, закурюють. Студент, прикуривши дві цигарки одночасно, встромлює до рота кожному гвардійцю).

 

1-й Гвардієць. Дякую, Студент.

Студент. Мовчи, юродивий.

Американець. Слухай, а шкандаль може бути?

Студент. Ясний день.

Американець. Можуть і заарештувати?

Студент. Само собою - загребуть.

Американець. Але ж тоді можуть і розстріляти?

Студент. Скорше за все.

Американець. А нащо ж ми тоді...

Студент. (передражнюючи) Нащо, нащо... Патамушьто! Як каже пан Провідник, штиль життя у нас такий, розумієш?

Американець. (заперечливо хитає головою).

 

КАРТИНА ОДИНАДЦЯТА

Номер готелю "Бусол". В ліжку спить "снабженець". Ударом ноги вибивають двері. До номеру вламуються декілька в одностроях і в масках, декілька в цивільному.

 

(Крик) - Ручонки на прилавок!

 

Загорається світло. "Снабженець" в білизні стоїть обличчям до стіни, ніж підставлений ззаду під пах. Прибулі починають шмонати номер. Опер в цивільному сідає за стола. Продивляється документи. "Снабженця" повертають обличчям до Опера. За спину до "Снабженця" стає "дельфін" з автоматом і весь час розмови "нависає".

 

Снабженець. Я не понимаю, в чем...

Опер (перериваючи). Вино, значит, приехали закупать?

Снабженець. Да, вино...

Опер. Та-ак, а это что? Удостоверение Киевского управления СБУ. Вином интересуется Киевское управление?

Снабженець. Я прошу Вас представиться.

Опер. Градов... Валера, Приднестровский комитет безопасности, колега ваш. Что ж это Вы нас так не уважаете. Инкогнито, в сражающуюся республику. У нас как-никак война идёт. Расстреливаем мы, шпионов то.

Снабженець. Украина не находится в состоянии войны с Приднестровьем.

Опер. А блокаду осуществляет. Украина! СБУ! Козлы демократы и суки кооператоры... розвалили нашу страну! Сюда приехал разваливать? Заготовитель! Молчать! Барыга грьобаный! Сейчас с нами поедешь. На Днестр прогуляемся. Я протоколов не составляю. Не умею и не люблю. Подлая пуля румынского снайпера... прямо в затылок... по саггитальной оси.

Снабженець. Товарищ...

 

(робить рух в напрямку до старшого. Той, хто стоїть ззаду його брутально осаджує)

 

Опер. Ты не дёргайся. Чего дёргаешся? Не в Киеве ужо. Одевайся. Хотя... зачем?

Снабженець. (хвилюється) Товарищ. Я понимаю, что... но мы... но вы...

Опер. (заспокоївшись) Так кого пасёшь, мусор? Военные объекты? Система охраны штабов и административных зданий?

Снабженець. Нет, нет... совсем нет... экстремистские группировки с Украины. УНСО. Мы... я... совсем не хочу вмешиваться в ваши дела, поверьте, я глубоко сочуствую героическому приднестровскому народу... и все мои товарищи, и руководство тоже...

Опер. Так, к кому на контакт приехал?

Снабженець. Я их не освещаю, я должен был просто наблюдать. Я вообще не по этой линии.

Опер. Ты, знаешь, дорогой, мне эти твои линии, понятия, глубоко чужды. Я их не знаю и знать не хочу. Меня в Риге каждая собака знала. В руках держал.

Снабженець. Так вы из Риги. Был у меня товарищ из Рижского управления. Гелдриньш его фамилия.

Опер. А, националисты проклятые. Снюхались, суки. Ты сопли подбери, мусор. Так какой прикиндел тебя сюда привёз. С кем ты за столиком сидел?

Снабженець. Я извиняюсь. Вы, вроде, тоже как... мусор?..

Опер. Ты Кастанеду читал, обмылок? Я охотник и воин, а ты паразит. Ты с оперативкой и близко не срал. Дисидентов по кабакам спаривал, идеолог. Тот Раздельненский опер сейчас дома сидит. А ты его сдать стесняешься. Он тебя первый сдал. Иначе откуда мы здесь. А?

Снабженець. Я могу говорить с вашим руководством?

Опер. Я сам себе руководство. Я тебя падлу шлёпну и отвечать ни перед кем не буду. Садись!

 

("Дельфін" брутально штовхає "снабженця" до столу і той сідає. Опер дістає пістолета, тикає "снабженця" в ноздрю).

 

Опер. Пиши!

 

(Зводить курок).

Опер. Телефон, фамилию. Кто вас здесь прикрывает? Эта морда жидовская? Самборский? Пиши!

 

(Снабженець, пише, опер забирає листок).

 

Опер. Не сци мент. Я с этим никуда не пойду. Пока! Но тебя, чтобы в Тирасполе не было. В шесть утра дизель идёт. Собирай бебехи и на вокзал. Там поспишь.

 

КАРТИНА ДВАНАДЦЯТА

 

Номер готелю "Бусол". На столі розстелена мапа. На ліжку, поруч із столом, переглядаючи якісь папери валяється поручник. Біля відкритого балкону, розвалившись на одному стільці, поклавши босі ноги на інший, сидить Хорунжий. Він курить, розглядаючи у оптичний приціл жінок на пляжі.

 

Хорунжий. Най їх всіх шляк трахне. Ти подивись який екземпляр - білява, ноги трохи не з вух ростуть, на груди можна автомат повісити - не впаде. Та що ти там длубаєшся?

Поручник (не обертаючись). Та, з цією національною революцією все життя пройде повздовж борта, як торпеда... Слухай, на кобіті якого кольору купальник?

Хорунжий. Чорний з...

Поручник. З золотими смугами? І ліва долоня забинтована?

Хорунжий (здивовано) Так.

Поручник. (підкреслюючи щось у паперах, сідає до столу і починає звірятись з мапою) Їй 19 років буде через місяць. Ольга. Очі блакитні. Педінститут. Неодружена. Місцева. Родичі у Винниці. Руку обпалила праскою. Здається, все.

Хорунжий. Кінь ти... з вухами, коли ти встигаєш? У той час, коли весь придністровський народ нє щадя живота своєго їсть солодку вермішель...

Поручник. ...поручник, позабувши совість знайомиться з пересічними представниками придністровської фауни без найменшої перспективи запросити на каву. Позаяк, нагороджений целібатом на період курорту і...

(стукають у двері)

 

Хорунжий. (ховаючи приціл і автомати під матрац) Ти когось чекаєш?

Поручник. (згортаючи мапу) Як завжди - ні.

(Іде, відкриває двері. Входить особа в камуфляжі, коротко стрижена, з пістолетом "ПМ" на поясі, з пляшкою коньяку "Бєлий Аіст" у руці.)

 

Поручник. Ха, гоблінам Лебедя - привіт!

Спецназівець. Нерпа хвостатая, в репу хочешь? О, привет Микола!

 

(всі здороваються)

 

Спецназівець (ставлячи пляшку на стіл). Стаканы дай, Серж. У меня к тебе базар есть (розливає коньяк). Мыкола, ты не в обиду - покури на балконе.

Хорунжий. Та за кого ти мене маєш? (виходить)

Спецназівець. Давай бахнем (вихиляє стакан). Короче, помнишь, ты рассказывал, что ваших замочили. Ну так вот. Меня позавчера спрашивал (розводить руки імітуючи крила, потім змалювує клюв) за тебя. Ему кто-то стуканул. Я говорю, видеть-видел. Да, может і учился в училище. Может видел, может не видел.

Поручник. Це все? (закурює)

Спецназівець. Нет. Не все. тут вчера приехали двое. Эти (показує закрите обличчя, потім різкий рух ребром долоні по горлу). Один начал шастать среди моих, типа он по линии поитуры. Серж, валить тебе надо. Ты знаешь, если тебя в окопе (імітує прицілювання) - Это одно: судьба. А если тебя (показує удар ножем) на улице, после ужина с моими? Эти (повторює жести). По второму в Мозамбик не свалить. Линяй.

Поручник. Окей. А з цим? (імітує лямки парашута). Без змін?

Спецназівець. С этим да. Закинешь их мне как (робить мавпячу морду) наших. У тебя есть для них эти (показує на шеврон та кокарди)?

Поручник. Знайдем. Так, ще. Підкинь мені (показує кидок гранатою на пальцях 1, 2, 3 і змальовує ящик).

Спецназівець. Яких (показує круглі і ребристі).

Поручник 5O/5O. І (показує пакунки, запалений шнур, вибух).

Спецназівець. Много не обещаю.

Поручник. І (показує дві долоні з розведеними пальцями, окреслює пачку), для (згинає-розгинає палець, як стріляють з пістолету).

Спецназівець. (показує на кобуру з Макаровим) Так?

Поручник. Так.

Спецназівець. Сделаем. Зашлешь ко мне (ставить долоню на стіл ребром, а другою рукою перестрибує) после (показує пальцями 3-4). Ну ладно. Ты не пьёшь, вам нельзя. (бере склянку, перехиляє). Давай, держись. Микола до побачення! (виходить з номеру).

Хорунжий. (виглядає) Пішов?

Поручник. Чув?

Хорунжий. (киває).

 

КАРТИНА ТРИНАДЦЯТА

Великий номер готелю "Бусол". Підлога застелена газетами. Між рядами ліжок стіл. За столом, уставленим їжею, консервами та банками з томатним соком сидять Провідник та Хорунжий. Входить Поручник.

 

Провідник. Поручнику, що ви робили у п'ятницю у 511 номері?

Поручник (дивиться на Провідника, тоді на Хорунжого).

Хорунжий (киває головою). Дійсно. Знайшли з ким дружбу водити. Ось він вас застучав (показує якогось папірця).

Поручник. (продовжує дивитись).

Провідник. Ну, якщо ви так рішучо заперечуєте. Сідайте, будете членом колегії.

(Хорунжий потискає руку Поручникові). Дуже радий, що не помилився у вас.

(Поручник продовжує дивитись).

Провідник. Ну, що ж почнем. Запускайте.

 

(Хорунжий виглядає в коридор, когось окликає. Виходить перший стрілець).

Стрілець. Мельдую покорно що...

Поручник. Скорпіон, що ви робили у п'ятницю в 511 номері?

Скорпіон. Я не брав. Мене попросили потримати. Пане Поручнику, я ж зразу подумав, але ж ви знаєте...

Провідник. Добре, сідайте, з цим розберемося пізніше. Їжте.

 

(Скорпіон дивиться на всіх. Після паузи виходить кликати наступного. Повернувшись, нерішучо сідає. Входить другий стрілець)

Поручник. Ровере, що ви робили в п'ятницю в 511 номері?

Ровер. А що Лук'ян вам не казав? Він казав, що це для організації, а в нього вже не стоїть. Тільки ж це не в готелі було, а на хаті в однієї.

Хорунжий. Сідайте. Будете свідком.

Ровер. Я в житті свідком не був.

Поручник. Добре, будете співучасником.

(Ровер викликає чергового. Входить наступний)

 

Стрілець. Мельдую покорно, стрілець Лис...

Провідник. Лисе, голубчику, як ви могли...

Лис. Так вони казали, що з командиром домовляться, щоб тут дослужувати.

Поручник. Хто казав?

Лис. Ну, гвардійці ж.

Провідник. Сідайте.

 

(Лис гукає з коридору Рудого. Входить Рудий)

 

Рудий. О, а що це ви газетами застелили?

Хорунжий. А це щоб не псувати килим.

Поручник. Рудий, що ви робили в п'ятницю у 511 номері?

Рудий (знічується). Це просто мій старий знайомий з юридичного факультету. Він тепер працює юристконсультом в одній фірмі.

Хорунжий. Приїхав сюди з метою закупівлі вина?

Рудий. Так він вам уже казав?

Провідник. Сповідався. Сідайте, кушайтє.

(Рудий сідає)

 

Провідник. Стрільці, друзі, браття. В цей важкий для нас, нашої батьківщини і прогресивного людства час, хотілося б поговорити з вами за неприходящі родинні цінності. Справа в тому, що дзен буває істинний і не дзен.

Спочатку було слово, сказав Господь вустами євангеліста Іоанна. А я скажу вам, що цього слова було достатньо. Відтоді вищою і неприходящою цінністю є мовчання. Мудрець вчить мовчанням. Мовчання є підставою моралі. А єжелі хто усомнітся в судіє своєм...

Скорпіон. Сука внє закона!

Поручник. Так об чем же ж и речь!

Ровер. Так, що він нас заклав?

Хорунжий. З прізвищами і "поганялами".

Провідник. Друзі мої. Я закликаю вас до мовчання. Зрештою ж ми не за це говоримо. Справа не в протокольних подробицях. Справа в філософії. А ще хто рече яко люблю Бога, а брата свого ненавидить лож єсть.

 

(Ровер та Скорпіон заходять за спину Рудого)

 

Провідник. Ось властиво, що я хотів сказати вам на прощання.

Рудий. Так ми ж хотіли поговорити.

Поручник. Так поговорілі ж уже.

(Ровер накидує удавку. Починається шухер, крики)

 

Ровер. Ноги тримай!

Хорунжий. Лис, на двері!

Лис. Хтось іде.

 

(Провідник вмикає радіо. Звучить "Аве Марія". За дверима починається п'яний базар. Шум за дверима посилюється, починають гупати в двері. Хорунжий дістає з-під тумбочки автомата, кладе собі на коліна. Тіло Рудого загортають у ковдру, запихують під ліжко. Скорпіон з підлоги швидко збирає газети, тихо лаючись про себе. Газети викидає у смітник. Всі мерщій хапають стакані, починають пити. Скорпіон ховається у кутку за штору.

Поручник дає знак, Лис відкриває двері. В останню хвилину Ровер вішає удавку собі на шию.

Вламується п'яний конспіролог, з ним двоє москалів в марковській уніформі, густо переплетеній портупеями).

 

Конспіролог. Господа украинцы. Празнуете перемирие? А всё потому, что жиды засели. Только народная месть, свершение тайного правосудия, суды Фемы...

 

(Ровер знімає мотузку, починає готувати її знову).

Провідник. Ровере, ви ще не на пошті? Швидко. Візьміть з собою і Лиса.

Хорунжий. У нас тут товарищ пропал. Рыжый такой, вы не видели?

Один з москалів. Он только что из гостинницы вышел. С каким-то жидом.

Провідник. Ну Бог с ним, может он и сам жид.

Поручник. Яке брело, таке й здибало. Садітєсь господа.

 

(москалі сідають на ліжко під яким сховано Рудого)

 

Конспіролог. Вы читали Дугина? О королях-вампирах? Я, конечно, не во всём согласен с его концепциями. Но очищение кровью... Тайные отряды санаций... Сафари... Кровь и почва!

Поручник. Гавно и сахар. У нас так начальник курса говаривал. Бывало соберёт нас в ленинской комнате и начнём философствовать. Он ничего, кроме денатура не пил.

Москаль. Хороший человек. Славянин.

Поручник. Уволили его по болезни. Вирусный гепатит.

Другий москаль. А все жыды в Генеральном штабе. Взять бы одного, задушить. Кровь новомученников вопит к отмщению.

Хорунжий. Вопит.

Конспіролог. Да-да, вот именно. Господа, наш долг обьеденяться. Мы должны создатть тайную организацию.

Хорунжий. Значит в ресторан, господа?

 

(на виході)

 

Перший москаль. Союз меча и орала.

Другий москаль. Нет, это было кажеться, с генералом Кутёповим. Лучше союз орла и трезубца.

Поручник. Триголового орла.

 

(виставляє всіх за двері. Виходить сам. Закриває двері на замок. Скорпіон виходить з кутка, перевіряє чи зачинені двері. Хвилинку очікує. Тоді рішуче витягає Рудого за ноги з-під ліжка. Починає шмонати.)

 

КАРТИНА ЧОТИРНАДЦЯТА

 

Номер готелю "Бусол". В ліжку Лук'ян зі студенткою Тираспільського педінституту. У двері ввалюється Хорунжий та Стрілець. Обидва втомлені, в плащах, забризканих грязюкою, нав'ючені вантажами. Німа сцена.

 

Хорунжий. Лук'ян, термінова справа.

Лук'ян. Сядь, випий вінчику

 

(Лук'ян розсідається на ліжку, наливає з банки "сухаря". Панянка виставляє ноги з-під ковдри, розслабляється. Продовження німої сцени. Обурення прибулих фронтовиків в штилі "персонал каклєти жрьоть". Хорунжий вибирає склянку)

 

Хорунжий. З якої склянки вона пила?

 

(панянка ображається, обертається до стіни)

 

Лук'ян. Ну, так що там таке.

Хорунжий. Ти можеш її прибрати?

 

(панянка ображено встає і вдягається)

 

Панянка. Так я пойду?

Лук'ян. Так ти іді.

 

(виходить. І Лук'ян виходить за нею)

 

Хорунжий. (лається) Курва мать.

Лук'ян (повертається). Хлопці, що ві наїжжаєте, це ж "сотрудніца".

Хорунжий. А чого ж ти мовчав?

Лук'ян. А воно вам треба. Ви думаєте, що я все це для себе. Сробуйте знайти дурнів. щоб все це вам безкоштовно возили. Останнього разу, коли мі з цією каракадлою їздили, чемодан був кілограмів сорок. Вона несе переломлюється. Я позаду, а тут раз ручка обірвалася. Гуркоту було. Я аж очі заплющив, чекаю. Ні, наче обійшлося. А ви тут наїжжаєте. І на днях знову їхати.

Хорунжий. Треба сьогодні. Ситуація погіршилася. Почали в'язати. Підписали мир. Не знаю чи надовго. Ми їм тепер більше не потрібні. Треба про всяк випадок розсередити майно. У тебе є, де це все заникати?

Лук'ян. Знайдемо.

Хорунжий. Добре, ти зараз звалюй з готелю. Поживи десь на хаті. На вулиці не світися. На разі ось тобі (передає підривний заряд, запальну трубку). Коли доведеться рвати, покладеш зверху на гранату. Шнур горітиме п'ятдесят секунд. Можна встигнути вшитися (наливає ще вина, п'є). Ну все, Лук'ян, конай.

Лук'ян. Давайте. На разі, я в барі.

(Лук'ян. Стрілець з речами виходять. Хорунжий починає скидати бебехи до торби. Входять Провідник та Поручник).

 

Хорунжий. Пане Провіднику наших пов'язали в Кам'янці.

Провідник. Щось швидко.

Хорунжий. Кажуть, що за спробу державного перевороту. Те, що вдалося врятувати, я вивіз. Передав Лук'янові.

Провідник. Добре.

Хорунжий. Я тут ваші речі спакував. Конаємо?

Поручник. Куди?

Хорунжий. Не знаю. На Україну, хочби.

Поручник. Там внизу "дельфіни". Шмонають всі номери. Шукають зброю.

Хорунжий. Падло. Треба це кудись заникати .

 

(Хорунжий витягає з-під тумбочки автомат і починає метушитися)

 

Провідник. Що в нас тут є скидаємо на купу.

 

(Всі починають витягати з речей набої, гранати, зброю, рожки)

 

Поручник. (складає добру в сумку) Сусідній номер порожній. Я спробую через балкон туди занести.

 

(Поручник виходить на балкон.)

 

Хорунжий. Нє долго музика іграла.

Провідник. А що ж ви хотіли? Війна закінчилася, а з нею і свобода. А мир для таких, як ми - тюрма.

Хорунжий. Але щоб так швидко. Вочра ж іще збиралися послати групу на той бік. Весь цей тріпер збирали.

Провідник. Тепер вони нас за нього і пов'яжуть.

Хорунжий. За що?

Провідник. За те саме. Як це в них в молдавському кримінальному кодексі? "Незаконне переховування", "організація та участь".

 

(повертається Поручник)

 

Поручник. На Глінному з наших казарм вже зону зробили.

Хорунжий. (йде до ліжка) Я казав треба за молдаван підписуватися.

Провідник. Думаєш, в молдавських тюрмах краще годуватимуть? Властиво, для народу його захисники є найбільш небезпечними. Тих, кого не пов'язали, я розпустив. До наступної війни. Обіцяли бути. А я їм обіцяв війну.

Поручник. (виглядає за двері) "Дельфіни" шмонають вже третій поверх.

Провідник. МІж іншим. Дзвонили з Києва. Там факс прийшов, з Абхазії.

Хорунжий. Козаки вже там.

Провідник. Сьогоднішній світ створений в інтересах свинопасів. Козаки в ньому дискриміновані. Але справедливість має бути відновлена. Це і буде сенсом майбутньої революції. Є такі люди, що можуть бути лише при владі або в тюрмі. Не стало вояків, самі сторожа. Слабкість респектабельна, сила злочинна. Бо вони занадто слабкі, щоб винести будь-яке насильство. Зрештою повноцінне життя, це гра зі смертю ввиду тюрми.

(Стук у двері)

 

КАРТИНА П`ЯТНАДЦЯТА

(Епілог)

 

Залізнична станція "Роздільна". Люди з клунками, кілька бійців УНСО в підозрілих обносках з речовими мішками.

 

Ровер. Мусора! Конаєм потроху до виходу.

 

(УНСОвці переходять з лівого боку сцени на правий. Їм назустріч ввалюються мєнти на чолі зі "снабженцем". Мєнти дуже брутальні, лунають розрізнені репліки. Хапають. Ставлять обличчям до стіни, спиною до залу. Починають витрушувати гранати, набої. Виводять по одному. Ровер обертається по боках. Мєнтів немає. Обертається до залу. Рецитує в зал вірш за Придністров'я)

 

Ровер.

З собою паспорт, ніж тупий і гепнути дверима.

Залишити весь жах казенних коридорів,

Важку любов батьків, п'ястук дільничого, районних прокурорів,

У волю увійти, зробивши крок з перону

В спітнілу тісняву загального вагону.

Мороки по штабах в Тирасполі два дні,

Вважай знайшов собі притулок на війні.

 

В заквітчаних садах іде війна неквапна, мов життя

В забутому селі, де бруствер мов паркан,

Землянки-бліндажі, селяни-вояки в камуфляжі,

Стріляють в сад неквапно і одержують із саду.

Лиш іноді заводяться вночі,

Тоді повітря переповнене залізом

Котре колись зупиниться в тобі.

Життя бринить як звук басової струни,

І вперше молишся щоби якась рука

Струни торкалась знову.

Війна в саду - тут є щось підставове.

Смерть присутня і тихо дихає в лице.

 

Коли тебе з позицій змінять

Й до міста повезуть поимтись до пуття

Підеш по вулицях іще не взятих ворогами

І зрозумієш, що є три підстави у буття:

Смерть, зброя і жінки з засмаглими ногами.

(Опускається завіса)