Нема УНА поза мистецтвом і нема мистецтва поза УНА. Революція є механізмом цього.

Вони думають, що якщо вони займаються політикою, то всі мухи навкруги мусять здохнути з нудоти.

А насправді політика - це коли весело.

Політика займає місце між літературою і музикою. Це мистецтво, тим більш прекрасне, чим більш небезпечне. Наполеонівські походи були симфонією, дипломатія Бісмарка - романом.

Яке право лишитись живими мали Руцькой і Хазбулатов?

Вони мусили вмерти зі зброєю в руках, тому що головне не їхні безглузді тактичні розважання, а необхідність художньої довершеності. Їхнє боягузтво перетворило те, що збиралось стати трагедією абсурду, в непристойний анекдот.

Коли політична ситуація не може бути адекватно описана в естетичних категоріях, то це не політика, а багно. Нехай жеруть його самі. Ті кому цього достатньо. Вони хробаки і можуть витримувати це тільки тому, що вже їхні батьки були хробаками.

Хрестові походи є в тій самій мірі витворами мистецтва, як і готичні собори. Історія Спарти як парфенон. Перікл не менший художник ніж Фідій. Сьогодні в Україні немає поезії крім УНСО. Тільки УНА є культурогенним чинником.

Коли витвір мистецтва може бути описаний лише в естетичних категоріях, то це не мистецтво, а схоластика і нудота. Для схоластів і нудників. Перетравлення перетравленого.

Не існує окремого процесу саморозвитку мистецтва. Існує єдиний потік життя і спільнота проявляє себе то у віршах, то у замахах.

Кожна велика історична дія є революцією. Відмінність в тому, що революція не вбивство, це закопування трупів. Ці люди та ідеї вже до революції були мертві.

Те, що вражає є революцією уявлень. Витвір мистецтва, який не є революцією, нікому не потрібен і не є мистецтвом. Але тут і зараз революція тільки одна, як би тихо на перших порах вона не підкрадалася до нас ззаду зі своєю удавкою, як би непомітно вона не визрівала в підвалах і на кухнях. Мистецтво також одне і б"є з джерела на Шевченківському провулку, 16.

Те мистецтво, яке обслуговує потреби чергової революції, стає революцією в мистецтві і лишається в віках. Найвище досягнення будь-якої революції, будь-якої політики - залишитись актом високого мистецтва і викликати захоплення у всіх прийдешніх поколінь естетиків в окопах і схронах.