Make your own free website on Tripod.com

КАВКАЗ ЯК ШКОЛА ПАРТАКТИВУ

На Кавказі є два народи, в яких є чому повчитися. Це чеченці та вірмени Нагорного Карабаху.

Обидва ці народи є носіями досвіду перемоги. І це тим більш цікаво, що до своєї перемоги вони дійшли різними шляхами.

Людина звикла до хаосу, притаманному війні в натовпі (термін теорії революції спільнот *) буває вражена залізним порядком, що останні 4-5 років панує в Нагірному Карабасі. Дисципліна, чітке функціонування господарчих структур, Загальний військовий обов`язок, військовий "всєобуч". Озброєні люди на фронті, беззбройні в тилу (як правило буває навпаки). Комітет оборони в Степанакерті охороняє один міліціонер з пістолетом. Голова комітету оборони, він же президент Роберт Качарян пересувається по території своєї республіки без охорони. Азербайджанські села зносяться, бетонуються під плаци військових частин. Білять бордюри і миють підлогу в казармах, ніби не було пєрєстройкі. 10 годин бойового навчання в день.

Сьогодні Карабах має близько 120 тисяч населення (Азербайджан близько 8 млн.), контролює територію втричі більшу за історичну та більше ста кілометрів кордону з Іраном. Ймовірно подібним чином ставив себе Ізраїль в 40-х, 50-х роках.

Необхідно зауважити на добрій спадковості. В роки другої світової війни НКАО дала радянській армії 26 генералів, трьох маршалів, одного адмірала флоту.

Спочатку карабахці воювали як і всі інші - бандами. Але в 1992 р. була створена регулярна армія, встановлено авторитарне керівництво, ліквідована така недоречність як опозиція, наведено порядок і через два роки досягнуто перемоги. Якби їм в голову прийшла фантазія взяти Баку, вони його взяли б.

Цікаво в кавказьких війнах проявив себе хижий та підступний мусульманський фундаменталізм, яким нас стільки лякали доценти.

У вірмено-азербайджанській війні Іран підтримував Вірменію.

За пару тижнів до початку інтенсивних бойових дій в Чечні Джохар Дудаєв в приватній бесіді висловив думку, яка схарактеризувала його як революційного романтика: якщо почнеться війна - сказав він, - мільйон моджахедів з`являться сюди, щоб захищати нашу свободу. Ніяких моджахедів не буває - відповів я - в Афганістані всі моджахеди (не афганці) були китайськими інструкторами, Ірак ніякі моджахеди не захищали, Радянський Союз більше допомагав палестинцям, ніж всі арабські країни разом узяті, за п`ять років вірмено-азербайджанського конфлікту ніхто там не побачив жодного моджахеда.

Наступна війна підтвердила ці слова. Всі моджахеди нечеченці, що опинилися в зоні конфлікту, їли сало і носили хрести УНСО.

Не існує ісламського фундаменталізму, існує революція спільнот (в т.ч. мусульманських).

Громогласний вихід на сцену в ХХст. нових тенденцій змінив дух багатьох народів. Ті племена, які попередні півтисячоліття ніяк не вважалися войовничими, раптом почали демонструвати військові успіхи. Євреї в боротьбі з британцями і в арабо-ізраїльських війнах, вірмени в Лівані і в Карабасі. Деякі індуські, арабські та латиноамериканські народності.

Це не стосується чеченців, вони завжди були злими. Традиційність, одностайність та ієрархізованість чеченців зазвичай перебільшують. Бійці УНСО - учасники оборони Бамута розповідали, що жодного шматка хліба оборонцям місцеве населення не дало безкоштовно. Як і скрізь на революції бажало погрітися багато тарганів. "Парламєнт - пятая нога в телеге чеченской революции" сказав якось Джохар Дудаєв і розігнав його. Як з`ясувалося пізніше - це був раціональний крок. Коли почалася війна, всіх народолюбців та демократів як вітром здуло. По закінченні вони об`явилися для того, щоб попроситися в уряд.

З 1991р. Чечня жила і воювала по Бакуніну. Там не існувало держави і дуже мало людей страждало від цього. Від наявності держави зазвичай страждає більше. Для того, щоб успішно жити і перемагати по Бакуніну необхідно, щоб нація складалась з бакуністів. Надзвичайно енергійних, свавільних, войовничих людей.

Джохар був сильним вождем, який нічим не керував. Він гідно проявляв себе і в часи нафтових спекуляцій і в часи ракетних обстрілів.

На наступний день після першого нападу так званої опозиції на Грозний, біля президентського палацу зібралося кілька тисяч чоловік зі зброєю. Вони кілька днів тусувалися там, були страшенно горді собою і подобались собі. Вони відчували себе мов у театрі і готові були вмирати як на сцені, плювати, що боляче, головне, щоб красиво. Я розговорився з вартовим в передпокої Дудаєва, він був втомлений і хотів спати. Його не було ким замінити.

За весь час війни у чеченців не склалося централізованого військового керівництва. Коли Масхадова називали "начальником штабу", всі розуміли, що це титул, а не посада.

Не було централізованого постачання, тилу, розвідки, зв`язку.

Вони перемогли, маючи менше втрат, ніж російська армія.

Ті тенденції, які сьогодні мають місце на постсовіцькому просторі (осбливо на Кавказі) завтра будуть панувати в усьому Світі.

Дві світові війни створили в масовій свідомості уявлення перш за все тотальної війни. Тому під час перших відвідин прикордоння нас вкрай дивувала вага умовностей та підсвідомих заборон. Придністров`я. Ніби війна. Де-не-де встановився фронт - лінії шанців, заміновані ділянки. В той же час не припиняється залізничне сполучення між Тирасполем та Кишиневом. Ви можете в Кишиневі посадити на поїзд батальйон ОПОНу, через пару годин він висадиться на вокзалі в Тирасполі і припинить війну. Те саме можна зробити у зворотньому напрямку. Але ніхто не зробив. За всі роки вірмено-азербайджанської війни жодного помітного теракту в Баку чи в Єревані. Війна в Абхазії. З абхазького боку активно воюють регулярні частини російської армії в т.ч. авіація, певну участь бере чорноморський флот. Тим не менше в обложеному Сухумі чудово себе почуває розквартирована там з рядянських часів російська повітряно-десантна частина. Грузини не тільки не знищили її, але навіть не подумали встановити якогось нагляду за нею.

Чому росіяни не здійснили ядерного удару по Грозному?

Тому, що ми виходимо на вулицю, замість того, щоб вийти в степ, купуємо в ларьку сигарети, замість того, щоб кинути туди гранату. Тому що фантазії безмежні, а життя тримається на мільйонах обмежень. Як би всі технічні можливості були реалізовані, Світ давно був би знищений. Тому що відтепер ми будемо мати справу не з тотальною війною, а з війною в натовпі. І коли ми чуємо про ескалацію конфлікту, ми розуміємо, що мова йде про ескалацію життя.

Союзники перемогли Німеччину завдяки технічній перевазі. Але світ, в якому існували союзники та Німеччина, НАТО та ОПЕК вже вичерпав себе. Цими поняттями вже не можна будь-що пояснити, будь-що описати. Чечня перемогла Росію тому, що несла більш інтенсивну форму життя. Тому що сьогодні модно, щоб спільноти долали відчужені суспільні форми.

Шпенглер мав рацію на сто відсотків. Технічні досягнення відповідають тому чи іншому культурному прояву, подібно до того, як нові художні засоби з`являються перед постановкою нових художніх задач.

Стремена винайшлись під переселення народів. Шабля та важкий лук під цивілізації вершників, гармати під колонізацію. Танк, літак та кулемет під тотальну війну (тотальна війна, як показали події в Азії, була б можлива і без них, але вони були їй потрібні для художньої завершеності). Ядерна зброя під холодну війну (тотальний мир). Але квіткою війни в натовпі є гранатомет.

Гранатомет та носимий комплекс ПВО ( в тих рідких випадках коли він є в наявності) зводять нанівець 80% технічної переваги армій супердержав, знову виводять на перший план індивідуальні якості бійця, позбавляють сенсу стратегію яка все ще викладається у військових училищах.

Сучасні війни буває називають інтенсивними терористичними кампаніями. Це вірно в тій мірі, в якій акт терору є пропагандистським актом. Сучасні війни є політичними демонстраціями з застосуванням зброї.

Чеченці спочатку виграли пропагандистську війну. До речі, технічне співвідношення було те саме. Супроти всіх потужностей Останкіно супутниковий телефон Удугова.

Можна заперечити, що там було ще й СNN, але

а) пропагандистський стереотип було сформовано штучно та свідомо;

б) його було сформовано саме чеченцями;

в) саме чеченцями його було нав`язано всім іншим.

Це був сильний пропагандистський стереотип, що сягав сили художнього образу.

Чеченці воювали чотовими чи сотенними тактичними групами, які складалися по сродству, як спільноти. Бамутська нараховувала менше сотні, близько сотні група Шаміля Басаєва. Кожна тактична група тяжіла до повної автономії забезпечення та керівництва. Є підстави вважати, що вони і жити далі будуть тактичними групами (спільнотами).

І це найбільш ефективно сьогодні. Візьмемо для прикладу спецоперації. В Росії різноманітних спецпідрозділів при різних відомствах як собак нерізаних. Жодна спецоперація в Чечні їм не вдалося. А Басаєву чи Радуєву вдалося. Не одна. Світ валиться. Щоб штурмувати село Первомайське зам.міністра оборони мусить приїхати туди й керувати діями взводу. Все що стоїть між міністерством оборони й мотострілецьким взводом (вся маса відчужених форм) не працює.

У Світі не залишалося механізмів, які можуть спонукати солдата вмерти за відчужені форми.

Після закінчення холодної війни (протистояння потенціалів). Суспільні механізми не здатні до війни (питання наскільки вони здатні до миру?). Прагнучи дослідити паростки нового, які проявляютться як регіональні конфлікти, необхідно розуміти, що звичні суспільні форми присутні там лише як інерція, лише тому, що навіть в місцях прориву нові сутності ще не усвідомлюють себе.

Наприклад вибори в Чечні та Карабасі необхідно сприймати як чисто пропагандистські акти. Іноді це свідомий фарс, іноді це наївне бажання, щоб все було як у людей.

Всенародні прямі таємні вибори ватажка феодальної дружини, не можуть розглядатися інакше ніж ритуал помазання на князівство. В Україні, де так мало життя, де панують в усій своїй потворності відчужені суспільні форми, тільки остаточно заморочена Фрідманом та Хаєком людина може вважати, що бюрократія здатна забезпечити оборону держави та управління нею.

Хто? Такі сили як в Карабасі та Чечні. Як вони виглядатимуть і як будуть називатися покаже близьке майбутнє, але автору здається, що він їх знає.

Д. Корчинський

* Теорія революції спільнот розглядає сучасну історію в конфлікті між спільнотою та суспільством (вірніше відчуженими суспільними формами). Заперечує можливість аналізу суспільних процесів, виходячи зі звиклих політологічних понять."`