Участь у виборах глибоко противна духові українського народу.

Ми (УНА-УНСО) пішли на вибори так, як ми виходимо на вулицю, хоч воліли б вийти в степ, купуємо в ларьку сигарети замість того, щоб кинути туди гранату, ми йдемо на компроміси з життям не тому, що любимо, а тому, що боїмося. Наш страх можна виправдати тільки грандіозністю наших планів. Коли йдеш брати банк, дотримуйся правил дорожнього руху.

Після того як УНА-УНСО не висунуло свого кандидата в президенти, народу залишився вибір між кепським і поганим. Ми не хочемо грати за такими правила. Нехай самі жеруть своє багно.

Влада деградує до обласного і районного рівня. Неможлива загальнонаціональна політика, можлива районна політика. З Києва важче впливати на області, ніж з областей на Київ. Здійсненню пролетарської революції явно перешкоджує феодальна роздрібленість. На місцевих виборах організація намагалась реалізувати принцип одного зі своїх засновників, висловлений ним в поетичній формі: "Оточувати місто селом, творити звільнені зони". Подекуди це вдається. Здається.

Кільцем звільнених зон задушити режим. Спочатку ми прийдемо до влади, а тоді вже переможемо на виборах. Якщо вибори на той час ще будуть в моді.