Радянська "перестройка" була частиною всесвітньої перебудови. Перший етап всесвітньої перебудови розпочався після енергетичної кризи 1973 р., яка показала розвинутим країнам світу, яку небезпеку несе загальна відсутність сировини та енергії. За даними ООН, за умов оптимального використання, сировини та енергії вистачає тільки на 1 млрд. чоловік. На 1 січня 1990 року населення планети налічувало 5,5 млрд., а до 200) року - очікується більш ніж 8 млрд. чоловік. Не випадково, що до золотого фонду "одного млрд" входять США, Японія, ЄЕС, в той час, як 4/5 населення з Азії, СНД, Африки, Латинської Америки, - які мають основну масу сировини та енергоресурсів, усунені від "місця під сонцем" і є фактично сировинними додатками. Ми щиро захоплюємося високим рівнем життя західного світу, але реальність така, що енергоресурси мають певну межу.

Західні фахівці вважають, що утримати під контролем 7 млрд. чоловік у 2000 році практично неможливо: "голодні" з`їдять "ситих" разом з ядерною зброєю. Саме тому з`явилася і зміцнюється модерна теорія "інтернаціоналізації та взаємозалежності", суть якої полягає у створенні єдиного світового центру з єдиним централізованим розподілом капіталів, товарів, робочої сили, а в кінцевому рахунку, - сировини. Світовий порядок і стабільність будуть забезпечувати "блакитні шоломи" ООН. Саме в цьому контексті слід розглядати роздмухувані проблеми роззброєння, конверсії, скорочення національних збройних сил, тощо. Мета цього плану: збереження контролю над природними ресурсами Землі в руках промислово-фінансової світової еліти.

Характерно, що Програма ООН з економічного та соціального розвитку на 90-ті роки не має, присутніх у 60-ті та 70-ті роки, установок на невід`ємний суверенітет народів над їхніми природними багатствами.

Введення нових технологій з обробки вторинної сировини (так званого безвідходного виробництва) та установок по енергозбереженню дозволить до 2000 року збільшити насиченість населення до 2 млрд. чоловік Як вважає ЮНЕСКО, це - межа. На порядку денному стоїть скорочення населення в Азії, Африці, СНД та Латинській Америці. В документах ООН (а саме - Комітету з народонаселення та сировинних ресурсів) все населення Землі поділяється на основне (тобто, яке забезпечується сировиною - 1 млрд.), напівосновне (близько 1 млрд.) та допоміжне. Допоміжне народонаселення є нерентабельним в умовах індустріалізації, воно не виправдовує вкладених у нього коштів для виробництва і для життя. В країнах, де населення в основному допоміжне, вводяться норми споживчого обмеження на харчування, житло, навчання, медицину, тощо. Звичним явищем стають талони, картки, пайки на мінімальне виживання, гроші не конвертуються - вони є тільки символом пайка на виживання. Заробітна плата штучно знижується до норми мінімального пайка. Секрет простий: більше грошей - дай більше товару, більше товару - більше витрат сировини, якої потребують розвинуті країни.

Зі середини 50-тих років активно впроваджується в життя Закон США від 10 жовтня 1951 року щодо взаємного забезпечення безпеки країн західного блоку. У розділі 514 цього Закону серед іншого зазначено: "...скоротити використання ресурсів США, забезпечити відповідні надходження важливої сировини до країн блоку... за рахунок видобутку сировини в Китаї, СРСР, Південній Африці, Індії, тощо."

У цьому аспекті слід уважно розглянути явище, відоме під назвою "перестройка". Це слово прийшло до нашого лексикону і стало політичним терміном з міжнародного права, а практично було розроблене в кулуарах Всесвітнього Банку та Міжнародного Валютного Фонду (доповідь МВФ "Соціальні аспекти структурної перебудови"). Розгорнуте визначення "перестройки" вперше знаходимо в документі №276 від 20 жовтня 1983 року (Рада з торгівлі та розвитку ООН). Потім йдуть рішення №297 від 21 вересня 1984 року, №310 від 29 березня 1985 року тощо. Цікавою є в цьому відношенні доповідь ЮНІДО (структура ООН з промислового розвитку) за №339 від 1985 року "Перебудова світового промислового виробництва і переведення промислових потужностей до країн Східної Європи".

Ідеї усіх вищенаведених документів зводяться до наступного:

1. Збільшення забруднення довкілля в розвинутих країнах.

2. Необхідність виведення за межі розвинутих країн не тільки видобувних, але й перероблювальних підприємств. США, Японія, Західна Європа відмовляються від традиційної політики "консервування" СРСР та інших країн в якості аграрно-сировинних колоній та переводять їх до розряду промислових колоній, у так званий "нижчий поверх" світової цивілізації, переносячи на територію цих країн усі матеріаломісткі, трудомісткі, екологічно брудні виробництва. Як сказав президент ТНК "Бізнес Інтененшинл" Джон Скіннер: "Наша мета - проникнути на пострадянський ринок, опанувати дешеву сировину і там само її переробляти за умови найдешевшої робочої сили".

Це вже другий суперексперимент в світовій історії. Перший - більшовицький, в 1917-1921 роках, коли планувалося з території Росії розпалити світове вогнище комунізму. Другий - зараз, коли ТНК встановлюють своє панування над світом, міняючи географічні кордони на суто функціональні.

Розпочалася "перестройка" з періоду початкового накопичення капіталу. Це означало красти все, що потрапляє під руку і чим більше - тим краще. В січні 1987 року згідно рішення ЦК КПРС і Совміну СРСР було частково відмінено обмеження в зовнішній торгівлі, дозволено підприємствам продавати за кордон усі дефіцитні товари: енергоносії, сировину, золото, продовольчі та хімічні товари. Постановами ЦК КПРС і Совміну СРСР від вересня та жовтня 1987 року давалися вже обов`язкові директиви щодо продажу дефіцитів за кордон. Це створило незацікавленість у внутрішньому ринку, почалося вимивання товарів, знецінення рубля, а після постанов 1987 року щодо спільних з іноземцями підприємств почалася повальне спустошення магазинних полиць, міжнародна спекуляція досягла шалених розмірів. З`явився феномен "російської мафії". 8-й Міжнародний Конгрес по боротьбі з злочинністю, який відбувся у серпні 1990 року, звернув особливу увагу усіх країн на те, що у 90-ті роки очікується потужний наступ міжнародної мафії на держави, особливо постраждають слабо захищені в економічному та правовому плані країни. "Вже сьогодні, - зазначалося на Конгресі, - прибуток міжнародної мафії складає майже 2/3 Валового Національного Прибутку усіх країн світу". Розпочнеться спекуляція підприємствами, природними ресурсами, активний прорив мафії до органів влади, керівництва країн, шантаж населення голодом та епідеміями.

Особливій обробці, мовиться у тих же документах, будуть піддаватися молодь та діти. Перед інтернаціональною організованою злочинністю стоїть завдання: зруйнувати сім`ю та перетворити населення на слухняну біомасу. Виконання цього плану покладено на засоби масової інформації, через які культивуються порнографія, садизм, статеві збочення.

У світлі наведеного вище стає зрозумілою позиція офіційного Києва, яка обумовлена його місцем в розкладах світової олігархії.

Світова олігархія прагне статики з метою раціонального керівництва процесом власного збагачення. Забезпеченню безперебійності цього процесу сприяє контроль над усіма сферами життя відповідних країн. Політика, економіка, військова потуга, культура підконтрольних територій мають існувати в межах, які не становлять загрози світовій олігархії. Політичне життя більшості країн світу є підконтрольним та регламентованим, - цей контроль здійснюється опосередковано через туземні органи влади на місцях. Так відповідні державні структури здійснюють нагляд та контролюють політичні організації з метою постійного їхнього утримання в межах, що забезпечують існування підконтрольної світовому капіталу місцевої адміністрації.

Констатація фактів є передумовою висновків, але висновки нехай кожен робить сам.