Make your own free website on Tripod.com

УНА-УНСО - ХРОНІКА ПОЛІТИЧНИХ БОЇВ

Організація, яка відома сьогодні в широких колах народу під назвою УНА-УНСО, була створена 30 червня в Києві у день річниці проголошення Самостійної України Проводом ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Сама дата створення нової націоналістичної організації є своєрідни символом передачі естафети боротьби молодшим поколінням. Спочатку організація називалась УМА (Українська Міжпартійна Асамблея) і створили її люди, які розчарувались у демократичних партіях, типу Руху та УРП, та зрозуміли, що останні ведуть наш народ в глухий кут.

У перший період зародження УМА нараховувала лише декілька десятків активістів, а імена лідерів були ще маловідомі, а тому противники не надавали їй серйозного значення. Були відсутні будь-які засоби та фінанси. Наприкінці того ж року УМА організувала кілька багаточисельних мітингів у Тернополі та Львові, пропагандивний ефект яких був незначний, але зібрані на них пожертви дозволили видрукувати перші прокламації та розпочати випуск газети "Замкова Гора". Завдання протягом 1990-91 рр. полягало в тому, щоб вийти за межі невеличкого гуртка і завоювати хоч невелику кількість прихильників. Деяким симпатикам наше прагнення створити сильну організацію, яка зробить Україну могутньою та процвітаючою - здавалося справою безнадійною.

30 червня 1991 року у Львові організацією був проведений смолоскипний похід, під час якого півтори сотні уніформованих людей рівними шеренгами пройшли центральними вулицями міста. Це був перший прорив з невідомості. Не дивно, що московське "Останкіно" три дні транслювало дану політичну акцію у теленовинах. Невдовзі УМА була перейменована в УНА (Українська Національна Асамблея).

Під час невдалого перевороту в Москві у серпні 1991 року розпочалось створення перших самооборонних структур УНСО (Українська Народна Самооборона). Адже зрозуміло, що для того, щоб втілити ідею в життя, якою прекрасною вона не була б, необхідно спочатку навчитися захищати її насамперед фізичними засобами, оскільки поважають лише тих, хто вміє захищати себе. Це означало, що проблему захисту нашої боротьби ми беремо особисто в свої руки. Тим більше, що на охорону нас зі сторони ми розраховувати не могли. І вже найближчим часом переконалися, що цей крок зроблений нами правильно.

Восени 1991 року в Києві розгорнула бурхливу діяльність російська патріотична організація "Отєчєствєнний форум", пов'язана з славновідомою "Пам'яттю". Оскільки правохоронні органи на подібну антиукраїнську діяльність не реагували - їх місію вирішила здійснити УНА-УНСО. У результаті продавати російську патріотичну пресу на київських вулицях стало небезпечно. Апогеєм протистояння УНА-УНСО з промосковськими елементами став розгін унсовцями конгресу "Отєчєствєнний форуму", який проходив у Київському Політехнічному інституті. "Побоїще в КПІ", яке завершилося повною перемогою УНСО, зупинило поширення російського фашизму в Україні і недаремно ця подія була широко висвітлена у більшості російських та українських засобів масової інформації. Остання крапка в цій історії була поставлена у листопаді 1991 року, коли унсовці розігнали в Києві мітинг російських націонал-фашистів, що привело до перших недовготривалих арештів УНСО. Але російський фашизм в Україні не пройшов. Ці події дали можливість зрозуміти, що силу можна зламати тільки силою і що успіх гарантований лише тому, хто виявить достатньо рішучості і мужності.

Навесні 1992 року, коли розпочалася перша активізація сепаратистів у Криму, до УНА-УНСО звернувся Київський Патріархат Української Православної Церкви з проханням забезпечити охорону священникам, які повинні були освятити в Севастополі місце розстрілу у 1918 році українських моряків більшовиками. Провід УНА-УНСО сприйняв дану пропозицію досить доречною і вирішив заочно вивчити проблему кримського сепаратизму, оскільки пани з київської постсовіцької влади на таку проблему не бажали звертати уваги. Тому в якості охорони священників організація намітила 700 людей з УНСО, які були посаджені в спеціальний туристичний потяг і відправлені у Крим. Вперше в Україні відправлявся такий спеціальний поїзд. У деяких областях приєднувалися нові групи соратників нашої боротьби. Неодноразово виникали серйозні перепони, спровоковані людьми, які не бажають добра нашому народу, але після того, як члени УНСО у відповідь блокували залізницю - поїзд продовжував свій рух на південь.

У день прибуття УНА-УНСО в Севастополь місцеві сепаратисти закликали населення прийти на мітинг для організації спротиву нашому хресному ходу, але при появі перших наших уніформованих колон - мітингуючі розбіглися у різні сторони. Священники виконали благородну місію і через добу вони разом з охороною прибули до Києва.

Після успішного організованого відвідання Криму організація стає відомою в межах усієї України і багато хто починає усвідомлювати в ній зародок майбутньої сили, яка наведе порядок в державі і нікому не дозволить її розчленовувати.

Тої ж весни, в розпал збройного Придністровського конфлікту загони УНСО переходять кордон України з Молдовою і беруть під захист українців Придністров'я. Організація отримує перший бойовий досвід. Але найголовніше - УНСО сприяє підйому національного патріотизму в місцевих українців і закладає гранітний фундамент майбутнього повернення Придністров'я до складу України.

Одночасно УНА-УНСО організовує повернення тисяч і тисяч українських офіцерів з гарячих точок СНД в Україну і проводить політичну кампанію на збереження національного військово-промислового комплексу та припинення вивозу ядерної зброї до Росії, що, звичайно, суперечить інтересам вашігтонського, московського та тель-авівського імперіалізмів. На початку 1993 року УНА-УНСО сприяє створенню Національної профспілки Офіцерів України та організовує супротив руйнуванню військових училищ. Ця лінія знаходить значну підтримуку у середовищі прогресивного офіцерства.

Набравши серйозної політичної ваги, організація активно виступає на захист інтересів простого народу і в багатьох регіонах очолює боротьбу з мафіозними кланами, які, окопавшись при владі, наживаються за рахунок пограбування мільйонів і мільйонів співвітчизників.

На початку липня 1993 року, відчуваючи наростаючу загрозу Російської імперії для України, УНА-УНСО направляє на допомогу Грузії проти московських агресорів добровольчий корпус "Арго", який бере участь у боях під Сухумі. В цій війні семеро українських добровольців з УНСО гинуть смертю героїв з твердою вірою в успіх розпочатої нами справи. Імена цих бійців назавжди залишаться світлими орієнтирами для прихильників нашої боротьби.

Переломною віхою в історії організації стає 9-та сесія УНА. Виступаючи на ній, лідер УНА-УНСО Дмитро Корчинський скаже "...я бачу в цій залі ветеранів багатьох бійок і воєн. Я бачу людей, котрі пройшли через камери та суди. Внутрішнім слухом я чую постріли Придністров'я і Кавказу. Я бачу людей, котрі пройшли через небезпеку. Я бачу людей, котрі мають такий досвід боротьби, якого більше в цій країні не має ніхто. Я бачу людей, котрі знають, що таке переживати поразки і що таке одержувати перемоги. Я бачу і тих, кого нема з нами, хто воює зараз на Кавказі і, можливо, саме в цю хвилину веде бій. Я бачу тих, хто томиться у смердючих камерах за те, що вони мали людський гонор і вміли не схилятися. Я бачу людей, які вже не зламаються. Я бачу те, чого іще ніхто не бачить в Україні і чого так багато людей боїться - я бачу обличчя молодої нації. Це ваше обличчя, панове!.."

У вересні 1993 року багаточисельні уніформовані колони УНА-УНСО підходять до будинку Верховної Ради. Тисячі "беркутівців" теж стягуються під Верховну Раду, УНА-УНСО робить виклик Верховній Раді. Верховна Рада у відповідь приймає закон про заборону нелегалізованих формувань, маючи на увазі УНА-УНСО.

З середини 1993 року УНА-УНСО отримує перші успіхи в робітничих колах. В результаті центр ваги політичної діяльності УНА зміщується із заходу і центру України у східні регіони, зокрема на Донбас. Проповідування модернізованих до сучасного стану націоналістичних ідей з пріоритетом прав сильної централізованої держави, а не етнічного чинника, хоч він теж не другорядний, знаходить відгук у шахтарів. Зав'язуються тісні контакти і взаємодія організацій з окремими лідерами шахтарського страйкового руху.

Спекулятивна влада, яку УНА-УНСО називає антинародним режимом, врешті починає бачити свого ворога №1. Масові арешти і розгони мітингів УНА-УНСО у багатьох регіонах стають звичним явищем. Проте, всі спроби зупинити УНА-УНСО із застосуванням насильства закінчується невдачею або призводять до прямо протилежних результатів. Організація продовжує набирати сили і впливу, а популярність її зростає.

У лютому 1994 року відбувається масове затримання на Лисій горі під Києвом 25 активістів УНА-УНСО. Одночасно розгромили штаб-квартиру, конфіскували партійні гроші, провели масові обшуки. Цим завдається сильний удар по передвиборчій кампанії УНА-УНСО до ВР, яка цими протизаконними діями була фактично зірвана. Значна частина затриманих перебуває під арештом досьогодні.

Але антинародний режим не обмежується тільки подібними діями. В березні 1994 року у Тернополі був здійснений терористичний замах на капітана національної гвардії В'ячеслава Жижана, прихильника боротьби УНА-УНСО, якому на вулиці прострелили голову.

Проте, незважаючи на терор, масові арешти, виборчу фальсифікацію, тотальне поливання брудом з тисяч і тисяч відер у перекуплених засобах масової інформації, популярність організації невпинно зростає і в травні 1994 року перших 3 народних депутати від УНА-УНСО - Вітович, Ілясевич і Тима - вступають у сесійний зал Верховної Ради. Саме в цей час, у зв'язку з сепарацією Криму, ситуація в Україні досягає критичної точки. Як піде далі розвиток кримських подій - передбачити важко. Але ще в січні 1994 року лідер організації Дмитро Корчинський провів у Москві переговори з Ісламською Партією Відродження (ІПВ), яка є найвпливовішою мусульманською політичною силою на території Середньої Азії і Російської Федерації. УНА-УНСО та ІПВ прийняли політичну декларацію, у якій заявлено про наявність спільних інтересів двох організацій у постсовіцькому суспільстві. Ісламісти визнали Крим неподільною частиною суверенної України. В результаті деякі політологи зробили висновок, що з цього часу УНА-УНСО придбала важливий інструмент вирішення кримської кризи.

Кримський заколот співпав з глибокою кризою жанру демократичних організацій, які вичерпали свою місію. Демократи програють противнику, який озброєний з ніг до голови і який має свою ідею, нехай навіть у тисячу разів злочинну. Цей противник успішно штурмує існуючий демократичний устрій і готовий йти до кінця. Противником цим є комуністичний табір, який діє організовано і на чолі якого стоїть єдине централізоване керівництво. І поки проти цього централізованого табору ми виступаємо роздільно, окремими невеликими загонами, без ідеї, без дисципліни, ні про який успіх не може бути й мови.

У червневих виборах 1994 року до місцевих органів влади по Україні обрано десятки членів та прихильників УНА-УНСО.

На початку жовтня делегація УНА побувала на Закавказзі - відвідала Азербайджан, Вірменію та Чечню. Під час бесіди з президентом Чечні Джохаром Дудаєвим було досягнуто домовленості про проведення з 7 по 1O жовтня у Грозному Конференції поневолених народів. Результатом зустрічі з офіційними чинниками у Вірменії була домовленість про можливість передачі на Батьківщину військовополонених-українців, що брали участь у вірмено-азербайджанській війні на боці Азербайджану.

29 жовтня у Києві відбулась ХІ-та Сесія УНА. По її завершенні на площі Святої Софії було освячено ікону Покрови Богородиці Унсовської, і з того часу 29 жовтня - храмове свято УНСО.

Візити представників УНА-УНСО у Чечню стають регулярними. Духовна та гуманітарна допомога УНА-УНСО чеченському народові значно посилюється, особливо з початком російсько-чеченської війни. Громадяни України, що є членами УНСО беруть участь у бойових діях у Чечні проти російських окупантів. СБУ та ФСК влаштовують масштабні операції з метою паралізувати дії УНА-УНСО по підготовці широкої гуманітарної допомоги чеченському народові. Міністерство оборони України зі своїми російськими "паханами" розкручують кампанію вербування українських військовослужбовців для участі в російсько-чеченській війні на боці Росії - як наслідок - десятки цинкових трун надходять в Україну з Чечні.

У той час, в Україні, у Львові від руки п'яного міліціонера гине стрілець УНСО "Непогода". У день поховання до міста з'їхались сотні членів УНА-УНСО з цілої України. На Личаківському цвинтарі з'явивсь третій унсовський хрест.

Наприкінці грудня сталося неймовірне - Міністерство юстиції зареєструвало всеукраїнську партію Українська Національна Асамблея.

На початку січня 1995 року у Львові після спланованої провокації заарештовано керівників ЛКК УНСО - М.Лева та С.Грінчука. Після трьохмісячного безпідставного утримання в СІЗО відбувсь суд, на котрому усі звинувачення з хлопців було знято, окрім "унсовської" статті 187 КК України.

Визначальною стала інспекційна поїздка керівників та депутатів від УНА південними областями України. Відбулись багаточисельні зустрічі з громадськістю в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Жовтих Водах, Кривому Розі, Павлограді, Херсоні, Миколаєві та інших населених пунктах. Безпосередня роз'яснювальна робота серед людей засвідчила, що на противагу словесному пустоблуддю "лівих" та "правих", здорові ідеологічні доктрини УНА-УНСО знаходять все ширшу підтримку серед простої робочої людності Півдня України.

6 квітня на сесії ВР України у знак протесту проти порвання прапора України у Державній Думі Росії, депутатами від УНА-УНСО було демонстративно знищено триколірне полотнище Росії, яким Кремль узурпативно прикриває свої злочини проти загальнослов'янських інтересів. Аналогічну акцію протесту було здійснено депутатами від УНА-УНСО Рад усіх рівнів у різних областях, районах і селах України.

Численні звинувачення Організації засобами масової інформації у "фашизмі" спонукали до проведення 15 квітня у Києві Антифашистського конгресу УНА, де присутні мали змогу переконатись у воістину антифашистській суті УНА-УНСО.

На початку червня голову політичної референтури УНА - Анатолія Лупиноса було заарештовано російськими спецслужбами при спробі вивезти чергову партію чеченських дітей з Чечні у Дагестан. Пан Анатолій відсидів два тижні у фільтраційному таборі у Махачкалі. Дякуючи численним протестам з боку українських і російських громадян, відомого правозахисника було звільнено.

Під час поховання Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) 18 липня антинародним режимом було побито мирну поховальну процесію, що прямувала до Святої Софії Київської, щоб там здійснити поховання Патріарха. Стрільці УНСО своїми тілами обороняли жінок, стариків, дітей від гумових кийків "Бєркута". Силами УНА-УНСО Патріарха було поховано біля Святої Софії. Під час подій 18 липня арештовано 15 членів УНСО, над котрими в міліції проводились фізичні знущання. Ці події ще раз засвідчили, що шовіністично налаштований до народу режим здатен на будь-яку підлість. 22 липня під час траурного мітингу на Софіївській площі Провідник УНА-УНСО сказав найсуттєвіші для нації слова: "Будьте солідарні і рішучі!"

6 вересня виконуючим обов'язки міністра юстиції В.Чернишем було підписано наказ про зняття з державної реєстрації Всеукраїнської політичної партії УНА. Мотивації даного рішення безапеляційно абсурдні: мовляв, УНА невірно зареєстрована попереднім міністром юстиції.

У звязку з цим УНА-УНСО розпочала ненасильницьку акцію масових голодувань протесту у Києві, на майдані Незалежності, і у ряді областей України. Усіх голодаючих на місці арештовували і відвозили у в'язниці. Без суду і слідства членам УНА-УНСО давали від 5 до 15 діб арешту. 26 вересня на майдані Незалежності було заарештовано Провідника УНА-УНСО Дмитра Корчинського і посаджено у в'язницю на 15 діб. Загалом 25O членів УНА було ув'язнено за участь у голодуванні.

Репресії влади проти УНА-УНСО вже стають невід'ємним атрибутом політичного життя і носять суто політичний характер розправи над УНА.

Боротьба УНА-УНСО набуває все ширшої підтримки в українському народові і час нашої перемоги неухильно наближається.

Тільки тоді, коли ми протиставимо антинародному режимові організовану силу, керовану ідеями і Проводом УНА-УНСО - тільки тоді при однаковому напруженні енергії успіх в остаточному рахунку схилиться на сторону вічної істини. Сьогодні початком цієї істини є національно-патрітичний рух УНА-УНСО.


Наша електронна адреса: UNSO@geocities.com