Make your own free website on Tripod.com

Епігони, нащадки діадохів

«Аве, Імітатор»

на вітання Фюрера

Торжество «лівих» в сучасній Верховній Раді є зрадою ідеї соціальної революції. Під личиною, як соціалістів, так і комуністів, вже не кажучи про «аграріїв», ховаються махрові ревізіоністи - послідовники ренегата Каутського, соціал-зрадники та криваві собаки.

Метою соціального зриву за Марксом, як відомо, була зміна виробничих стосунків, за Леніним-Сталіним, з метою їх гіпотетичної інтенсифікації «догнати та перегнати!». Ефективність цього експерименту є сумнівною. Ані комуністам, ані націонал-соціалістам, чия економічна модель є зразком «правого ухилу», до якого змагають Мороз і компанія, не вдалося збудувати виробництво, що перевищило б тейлоріанську модель. Вони конкурували між собою. Совіцький Союз, і це загальновідомо, тримався на промисловому шпигунстві та безліцензійному виробництві. Наслідки цього продемонстрував нам останній виток гонитви озброєнь, до якого ми прийшли з наробком військової техніки, набитими електронним брухтом. Побутові товари совіцького походження більшість з нас перетравлює до сих пір. Що це? Успіх? У порівнянні з чим? З сучасною катастрофою?

Німеччина, солодка мрія сучасних конспірологів, осягла пік виробництва через п'ять (!) років після початку війни. Фюрер допустився до панування аліянтів в повітрі та на морі. Запілля СССР та ЗСА не було ражене взагалі! І після того сподіватися перемоги «арійського духу»? Катастрофа націонал-соціалізму стала неуникною з моменту падіння Рема та Штрассера. Властиво, вони, їх ідеї «народної держави» та «народного війська» як масових тотальних організмів (Фюрер почав вводити «тотальність» лише у 1943р.) десь переспівувалися з вічно живим вченням «батька народів». Але тотальність совіцької моделі все ще була спрямована на те, щоб «догнать і пєрєгнать». А це вже не було (і не є зараз) можливим. Захід має занадто велику фору в часі. Коли Далекий Схід «рвонув» з виробництвом товарів, вони «рвонули» з виробництвом досягнень. Десятеро, що працюють в якомусь з пересічних швейцарських банків, годують сотню і представляють інтереси десяти тисяч. Це є осягнення, і це ще довго годуватиме. Ці перегони, коли й можливо виграти, то лише через зміну правил. Побігти в свій бік. Першим це передчув Мао-Цзи. «Великий Кормчий» спонукав Великого Стрибка з утилітарною з цілей - «догнать і пєрєгнать». Культурна революція починалася як засіб подолання засилля бюрократів та пристосуванців. Але в тягу цих процесів, а коли мета боротьби не є зрозумілою народові, народ осягне її в процесі боротьби (Доктрина Дестабілізації).

Тоді яким вбачається сенс існування їхньої «лівої» халабуди на такій «правій» підвалині, в якості годівниці? Чиї інтереси вони репрезентуватимуть (окрім господірів) коли й класів вже не існує (в сенсі єдності класових інтересів та класових протиріч). Дешевий хліб та висока платня не є класовим інтересом. Тільки не треба називати це соціалізмом. Перечитайте програми КПУ та СПУ, де в них «від Гегеля до Сартра, від Маркса до Мао»? Ревізіоністи! Геть лапи від червоного прапора!

С. Артеменко

P.S. Проблема постання в Україні постіндустріального суспільства та його перспектив, що її зачіплює автор, є надзвичайно цікавою. В сучасному світі існує надлишок товарів, але й дефіцит Ідей.

Черговий виток технологічної революції відносно нівелює стартові можливості.

В Україні, зусиллями та генієм УНА-УНСО відбулася чергова якісна зміна політичних регул, що має загальносвітове значення. Багато говорилось, але лише ми поєднали крайнощі лівого та правого крила в напрямі центру.

Ця трансформація боротьби «лівих» з «правими» в боротьбу старого й нового звістує революційну ситуацію. Це наше осягнення ми запрезентуємо світові і він вдячний поспішить «принести дари».

Що саме і як є предметом практичної діяльності?

Резюме. Людство стоїть на порозі чергової Нової Ери, за що свідчить соціальна вичерпність, навіть «гонитви ядрових озброєнь!» Той, хто ввійде в неї позбавленим забобонів минулого, одним з яких є західний лібералізм, що вже програє натискові зі Сходу, матиме перевагу в розгортанні. Але яким буде це майбутнє наперед сказати неможливо. Воно зріє в нас. Яке визріє, таке й буде!